Дата публикации записи:

22 Ноябрь, 2013 в 14:44

Бійки між дітьми

…Дмитрика ображають у пісочниці однолітки — можуть відібрати іграшки, вдарити, а він тільки стоїть і плаче. Можливо, відвести його на айкідо, щоб навчився давати відсіч?

Олексій має друга Даню. Обом по 4,5 року. Даня хлопчик дуже активний і наполегливий, але зазвичай його вдається вчасно зупинити. І ось одного разу на прогулянці Олексій, побачивши Даню, зрадів і побіг йому назустріч, а Даня зустрічає його ударом по голові. Заплакавши, Олексій одразу ж дає відсіч, і ось уже ридають обидва. Що трапилося? Виявляється, Даніна мама виїхала у відрядження, її немає вже цілий тиждень, а Даня дуже переживає. Ми запитуємо у Дані, чим його порадувати, але він хоче, щоб йому дали спокій. Тоді ми говоримо: «Гаразд, Даню, приходь, коли захочеш з нами пограти».

Олексієві 5 років. Він тільки-но познайомився з хлопчиком Пилипком, і вони разом граються в пісочниці. Олексій щось схвильовано пояснює Пилипові. І раптом Пилип щосили штовхає його так, що Олексій падає на пісок. Починається бійка. Я розтягую забіяк у різні боки і запитую у Пилипа, через що все почалося.

Пилип.    Я його вдарив, тому що в мене болить голова!

Я.    Чому у тебе болить голова?

Пилип.    Тому що він голосно кричав мені у вухо, і я не знав, як змусити його замовкнути.

Я.    Олексію, бачиш, від твого крику Пилипові стало зле. Ти намагатимешся говорити тихіше?

Олексій. Намагатимуся.

Я.    Пилипе, якщо Олексій забуде, не бий його, будь ласка, відразу. Спочатку скажи йому: «Олексію, говори тихіше». Спробуєш?

Пилип.    Гаразд.

Я.    Тоді потисніть один одному руки.

Хлопчики миряться і повертаються до гри. Я сідаю на лавку. Мама Пилипа каже мені:

—    Ну ви дипломат!

—    А як інакше?! — відповідаю я.

Приводів для дитячої бійки може бути багато. Але причина найчастіше одна — дитина не може висловити свої обурення. Здебільшого негативні — гнів, образу, ревнощі,— але іноді й позитивні. Малюк запросто може вдарити вас головою в живіт від надміру почуттів або стрибнути на вас і потім дуже здивуватися вашій реакції. Так само він може перебувати в такому захваті від нового друга, що почне з ним жартівливу боротьбу, яка обов’язково перетвориться на серйозну бійку.

Якщо вам, як мені в обох випадках, вдається зрозуміти, що відбувається, і донести цю інформацію до заб^к, можете сміливо повісити собі на груди орден «За заслуги перед Вітчизною». Ви виховуєте розумного громадянина, який спочатку розбиратиметься по суті справи, а потім за необхідності битиметься. Але якщо дитина втомилася, зголодніла, хоче пити, спати, різко змінила режим, переживає «стрибок зростання», недавно перехворіла або перебувала в стресому стані через батьківську сварку або появу в домі малюка, то цілком можливо, що вона перебуватиме в буквальному розумінні слова у нестямі. У такому випадку заб^к просто розводять по домівках або хоч би по різних кутах дитячого майданчика, а предмет суперечки (наприклад, іграшка, яку вони не поділили) ховається в сумку. При цьому намагайтеся нікого не засуджувати, тому що в бійці зазвичай винні (або не винні) обидва. Один почав, другий продовжив. Я просто констатую факт: «Зараз ви не можете гратися разом. Заспокойтеся, потім спробуйте ще раз». Зазвичай скандалісти починають обурюватися, кричати, що вони вже готові. Але я все одно раджу їм посидіти три-чотири хвилини у різних кутках, щоб заспокоїтися. Або даю м’ячик і прошу, утримуючи його м^ долонями (права рука одного, ліва рука другого), разом оббігти навколо майданчика, не розтискаючи рук і не впустивши м’ячик. Найчастіше це завершується загальним сміхом і примиренням.

Той, кому вдалося виконати всі перелічені вище умови і при цьому домовитися з мамою іншого забіяки, може сміливо повісити собі на груди «орден Мужності».

Проте не завжди ми встигаємо вчасно зреагувати і розв’язати проблему, як тільки-но вона виникла. А іноді це і зовсім неможливо. Часто трапляється так, що «неправильна» поведінка дитини — це лише її спроба впоратися з проблемами в сім’ї, в дитячому садку або навіть у країні (наприклад, із страхом війни або терактів). Спосіб не найкращий, не адекватніший, але доступний дитині.

Що можна зробити? Тут безумовно немає загальних рецептів, що згодяться всім. Дитина 4-5 років — це не просто унікальна від народження особистість, на її природжені особливості наклалися ваше виховання і (що ще важливіше) ваш власний стиль поведінки, а також ті зразки поведінки, які вона могла спостерігати в сім’ї, на вулиці, на дитячому майданчику. Те, що ви говорите дитині, дуже важливо, але ще важливіше те, як ви живете поряд із нею. Одного разу ми в компанії обговорювали проблему, яку порушила одна мама. Її дитина — хлопчик 3 років, дуже здібний і розвинений, найменша грубість, «несправедливість» із боку однолітків викликали у нього страшенну паніку, плач, він починав заїкатися, навідріз відмовлявся виходити на майданчик. Тоді я запитала:

— А ти сама як реагуєш у важких ситуаціях?

І вона відповіла:

— А насправді! Я теж завжди пасую, боюся наполягати на своєму.

Боязка, нерішуча мама розгублюється, їй хочеться плакати, а дитина вже плаче. Так само якщо батько внутрішньо готовий побити кожну дитину, яка зачепить його сина, то син, цілком імовірно, реалізує його намір і кожну проблему розв’язуватиме за допомогою кулаків.

Я не можу сказати, що це однозначно погано. У деяких ситуаціях «спрацюють» сльози, в деяких не обійтися без кулаків. Але це — крайні полюси. Більшість конфліктів, що неминуче виникають на дитячому майданчику, можна розв’язати за допомогою слів. На жаль, найчастіше батьки починають поводитися неадекватно, тому що занадто переймаються через ці конфлікти. «Боязка мама» сприймає напад на сина як серйозну загрозу і йому, і собі, тому їй хочеться втекти, замість того щоб допомогти хлоп’ятам домовитися. «Батько-скандаліст» відчуває, що якщо не захистить свою дитину, то втратить своє обличчя. Він повинен довести свою мужність, навіть приятелям сина або доньки по пісочниці. А вже якщо завинить ваша дитина, ви, цілком імовірно, відчуватимете сором і необхідність покарати свого малюка, щоб не викликати засудження оточуючих. Тим часом дитячі сварки — це найчастіше непорозуміння, їх легко можна розв’язати з позицій мудрого дорослого, який має бути вищим за дрібне зведення рахунків. І ваша поведінка навчить вашу дитину, як необхідно правильно чинити. Із «батьками-скандалістами» мені розмовляти не доводилось, а ось боязка мама витратила безліч часу на те, щоб пояснити дитині і самій собі, що від грубості малознайомих людей небеса не падають на землю. «Доходило до смішного,— розповідала вона.— Коли я бачила, що двоє хлопчаків побилися, доводилося говорити Ігореві: «Дивися, як б’ються!» Він насправді став спокійнішим і вже не плаче повсякчас».

Та все ж є один універсальний і дуже банальний рецепт. Стисло та неперевершено його сформулювали «Бітлз»: «All you need is love».

(Одного разу на малюнку десятирічної дівчинки я побачила напис: All you need are love and cats. Цей варіант мені теж подобається.)

Що я маю на увазі? А ось що. В австралійського письменника Алана Маршалла, автора книги «Я вмію стрибати через калюжі», є чудова казка «Чарівний лист». У ній розповідається про хлопчика, який подорожує великим степом і зустрічає звичайних казкових героїв — злого велетня, жадібного короля, зачаровану принцесу (щоправда, чаклунство полягає в тому, що принцеса жодним чином не може скласти іспити і змушена вчитися вдень і вночі). Але, потрапивши у важку ситуацію, хлопчик не розмахує мечем. Він дарує кожному по листку з чарівного дерева. І, одержавши цей листок, вони раптом відчувають, що хтось любить їх, вірить у них, знає, що вони хороші. І тоді велетень стає добрим, тому що йому вже не потрібно боротися одному проти всього світу, король стає щедрим, тому що він уже не має утримувати при собі багатство, щоб компенсувати брак любові, а принцеса набирається упевненості в собі і з легкістю складає всі іспити.

Отже якщо ваша дитина зазнала труднощів, спробуйте спершу дати їй цей чарівний лист, і подивіться, що відбудеться. Ви можете зробити це зовсім серйозно, можете — жартома і граючись. Наприклад, таким чином:

Моєму синові виповнилося 5 років, але час від часу він починає боятися, наприклад, коли має сам зайти до сусідньої кімнати. Тоді я вчиняю так. Говорю йому:

—    Підійди сюди і притиснися до мене. Відчуваєш, як я тебе люблю?

—    Так.

—    А зараз відійди на крок. Дивися мені в очі. Відчуваєш, як я тебе люблю?

—    Так.

—    А зараз відійди ще на крок. Відчуваєш?

І так потихеньку він дістається страшної кімнати і благополучно повертається назад.

Існує безліч способів нагадати дитині про свою любов: ласкаво дивитися їй в очі, обійняти і поцілувати, сказати їй, яка вона хороша, переглянути домашні фотографії і розповісти, як ви з татом чекали її і які були щасливі, що вона з’явилася, приготувати разом із нею щось смачне, полежати разом, нікуди не поспішаючи, і почитати книгу, відвідати з нею зоопарк (якщо вона любить зоопарк), придбати мильні бульбашки і попускати разом із нею, запросити в гості її найкращого друга (це може бути і дитина, і дорослий) і всім разом добре розважитися. І ось побачите — не тільки дитина, але ви почуватиметеся краще.

Інший потужний спосіб упорядкувати внутрішній світ дитини — гра. А оскільки світ навколо нас стає все жорсткішим і дисгармонійнішим, психологи розробляють спеціальні «лікувальні» ігри, які допоможуть вам і вашій дитині повернутися до гармонії.