Дата публикации записи:

9 Июль, 2015 в 11:15

Виховання дівчинки

Поведінка дівчинки, дівчини та жінки залежить від впливу чотирьох важливих чинників: біологічного, психологічного, культурного і, так би мовити, жіночого Я. В основі формування й прояву характерних ознак статі-біологічні особливості, наприклад: темперамент, тип нервової діяльності тощо. У більшості чоловіків переважають холеричні риси темпераменту, а в жінок — сангвінічні.

Довідка

Тип вищої нервової діяльності визначається властивостями нервових процесів збудження та гальмування, що відбуваються в корі головного мозку, їхньою силою, врівноваженістю і рухливістю. І. П. Павлов розрізняв чотири основні типи — один слабкий і три сильних: сильний урівноважений рухливий, сильний урівноважений інертний і сильний неврівноважений рухливий. Ці типи центральної нервової системи відповідають у загальних рисах типам темпераментів, що були описані ще Гіппократом: меланхолійному, сангвінічному, флегматичному та холеричному. Для зручності зазвичай використовують термінологію, запропоновану Гіппократом. Діти з холеричним і меланхолійним темпераментом потребують особливо уважного ставлення до себе, оскільки більше за інших схильні до нервових зривів і розвитку нервових захворювань.

Холерики — дуже рухливі, меланхоліки — дуже повільні, флегматики — спокійні та урівноважені, сангвініки — урівноважені й рухливі. Сангвінічний темперамент, на думку І. П. Павлова, є найбільш досконалим. (Докладніше особливості темпераментів ми розглянемо у статті Темперамент дитини.)

Ми з вами знаємо, що права півкуля мозку «спеціалізується» на образно-руховій діяльності, а ліва — на абстрактно-розумовій. Відомо, що жінки — істоти правопівкульні. Проведені психологами дослідження розумових здібностей хлопчиків і дівчаток довели, що в хлопчиків більшою мірою розвинені математичні здібності, а в дівчаток — естетичні здібності, а також здібності до мов. Дівчатка раніше за хлопчиків починають розрізняти кольори й відтінки, міцніше засвоюють практичні навички і навчаються рівніше. Хлопчики і чоловіки швидше розвивають свою моторику в одній сфері — у силі й точності дій; дівчатка і жінки — у тонкості й узгодженості рухів і координації дій. У дівчаток самооцінки є суб’єктивними, акцент робиться на відчуття, переживання, мрії та конфлікти, а в хлопчиків самохарактеристики пов’язані із діяльністю, реальними подіями та явищами. Слід відзначити, що здобуття незалежності не є основним завданням психологічного розвитку жінки. Її особистість формується і усвідомлює себе у відносинах і зв’язках, а розвиток йде шляхом все більшого ускладнення стосунків.

На біологічний чинник ми не можемо вплинути жодною мірою, його необхідно просто враховувати в процесі виховання, впливати на жіночу сутність — дуже складно. А ось два інших чинники (культурний і психологічний) багато в чому залежать від настанов і настроїв, що поширені в суспільстві, в якому ми живемо, а також від того, наскільки вони є важливими для нас, батьків. Майбутнє нашої доньки залежить від нашої з вами батьківської компетенції. Що я розумію під цим твердженням? Нашу здатність аналізувати стан суспільства і розуміти (обирати) уміння й навички, що дозволять нам жити в цьому суспільстві та підготувати для життя в ньому наших дітей. Якщо ми навчимо наших дочок цих умінь і навичок, допоможемо розвинутися їхнім компетенціям, то їм удасться не тільки вижити в цьому суспільстві, але й розквітнути. Саме батьки спроможні впливати на розвиток дочок усупереч суспільним стереотипам. Намагатимуся пояснити це за допомогою прикладів («аналіз стану суспільства», ймовірно, припускає не тільки «розуміння й вибір» «необхідних умінь і навичок», але й формування світогляду, вибір життєвої позиції тощо).

Психологія жіночого Я

Мозок жінки «влаштований» таким чином, щоб стежити не за об’єктами і розв’язаннями яких-небудь завдань (як це роблять чоловіки), а за благополуччям людей, які становлять її коло спілкування (це члени родини, друзі, співробітники).

Зверніть увагу, наприклад, на те, як поводиться хороша домогосподарка або власниця фірми: перша намагається купувати якісні продукти і стежить за тим, щоб повною мірою задовольнити потреби кожного члена сім’ї залежно від стану його здоров’я, віку, інтенсивності навантажень та ін.; друга прагне створити для своїх співробітників умови з тією метою, щоб вони відчували впевненість в завтрашньому дні: щоб могли подумати про школи для своїх дітей, про придбання квартири, про лікування батьків і власну відпустку. Вони турбуються про тих, хто поруч із ними.

Дівчатка пам’ятають не тільки імена своїх друзів, але, якщо це вже підлітковий вік,- і дні народження. Здебільшого вони грають в ігри, в яких відсутнє змагання: класики, мотузочки тощо.

Якщо вони починають сперечатися, то гра зупиняється, і досить часто вони змінюють її на будь-яку іншу, щоб уникнути конфліктів. Для хлопчиків суперечка — одна зі складових процесу гри. Дівчатка менше за хлопчиків схильні до відкритого протистояння: вони прагнуть зробити так, щоб всіх улаштовували правила гри. Це в жінок від природи — прагнути до збереження цілісності групи, як і стежити за її динамікою та взаємодією в ній і навколо неї. Деяким матерям, наприклад, завжди відомо, де знаходяться їхні діти, неначе в них є якийсь біологічний радар. Це природжена здібність до відносного мислення — уміння бачити ціле, виконуючи одночасно безліч справ. А ось чоловіки від природи схильні фокусувати свою увагу на будь-якому одному завданні.

Хлопчики завжди хочуть знати: хто головний, які правила і чи будуть ці правила діяти. Отримавши відповіді на ці запитання, вони починають діяти. Дівчаткам теж важливо знати, якими є правила, але найбільше їх цікавить система стосунків: чи включені вони в цю систему, яке місце посідають вони в ній, якою є природа цих взаємин і що необхідно для їх підтримання. Природне вміння «вбудовуватися» в систему стосунків і розуміти, хто на що здатний, продемонструвала наша маленька донечка, навчившись читати самостійно.

Ми намагалися не перевантажувати дитину, ураховуючи її вік, і не хотіли передчасно привчати до читання. Але народ у домі читав — крім нас у квартирі жили ще й старший брат, і бабуся. І ось вона (донька) до одного підійде, запитає: «Яка це літера?», до другого, а потім одне слово прочитала, друге — так і навчилася читати.

Якщо вчинки доньки, незалежно від її віку, розглядати з погляду її потреби щодо встановлення взаємин, то можна окреслити межі припустимого в її системі й визначити наслідки розвитку її стосунків. Тоді ваша дівчинка розвиватиметься і почуватиметься комфортно. Формування взаємин, що приносили б користь і самій дівчинці, і оточуючим, вимагає чіткості у встановленні особистісних меж — де починається Я і де закінчується.

На жаль, жінки, на думку психологів, більш схильні до взаємозалежної поведінки, ніж чоловіки. Можливо, що навіть їхня фізіологія відзначається схильністю до подібної поведінки — брати завелику участь у житті інших людей. Якщо дівчинка внутрішньо усвідомлює, де починається і де закінчується її відповідальність за себе та інших, то це надасть їй сил залишатися собою, вірити в свої здібності й можливості і не переживати почуття провини, коли доводиться казати «ні». Дівчинка, яка чітко знає, що їй подобається, а що — ні, чого вона бажає і як цього домогтися, здатна ігнорувати статево-рольові стереотипи, які нав’язує їй суспільство або оточення. (Також читайте Втрата власного «Я» у підлітка)

У мене навчалася дівчинка, яка і після перехідного періоду зберегла хлоп’ячу фігуру: струнку, високу, з вузькими стегнами й широкими плечима. Від цього, здається, найбільше страждала її мама, ніж вона сама. Вона чомусь увесь час писала в шкільних творах про те, що хоче стати десантником, хоча в житті поводилася дуже боязко. Ймовірно, на неї впливали переживання батьків щодо її «нестандартності». Я поговорила з її’ мамою, і вона відвела доньку до легкоатлетичної секції, а згодом дівчинка сама перейшла в ковзанярську. Із тих пір минуло багато років. Вона вийшла заміж, виховує дочку і викладає в спортивній школі.