Дата публикации записи:

28 Ноябрь, 2013 в 11:47

Виховання «чужих» дітей

Труднощі у вихованні сина можуть виникнути, якщо його виховує вітчим або, що рідше, мачуха.

Варіант перший: сина виховують мама та вітчим. Дуже важливу роль відіграє тут і те, з якої причини відсутній батько. Якщо батько помер, то повторне заміжжя матері сприймається спокійно тільки зовсім маленькими синами. Уже з п’ятирічного віку хлопчик може збунтуватися проти присутності вітчима, навіть якщо вітчим — дуже порядна людина. На думку хлопчика, а тим більше — підлітка, навіть найіде-альніший вітчим має один суттєвий недолік, який переважає над усіма його позитивними якостями: він — не батько. Така ситуація заважатиме вітчимові виховувати хлопчика. Не легше доведеться й матері, яку син може визнати зрадницею. Не можна забувати про те, що дитинство і підлітковий вік — час, коли напівтони є невідомими, а тому все сприймається з позицій максималізму.

Зовсім інакше сприймається вітчим, якщо батько і мати розлучені, особливо якщо це відбулося за ініціативи батька.

Розлучення, в якому ініціатором є мати, може сприйматися не менш негативно, ніж нове заміжжя вдови.

Син обвинувачуватиме матір у тому, що його позбавили рідного батька, і вороже сприйматиме всі її ініціативи та ініціативи вітчима. У тому випадку, коли розлучення відбувається за ініціативи батька, хлопчики не так сильно чинять опір повторному шлюбу матері. Сини почуваються ліпше, якщо батьки розійшлися мирно і не обвинувачують одне одного в очах дітей. Ідеальним є варіант, коли батьки після розлучення зберігають дружні стосунки. Тоді вітчим, напевне, буде прийнятий хлопчиком значно прихильніше (якщо, звісно, не спробує замінити йому батька). Зрозуміло, багато що залежить і від матері, і від вітчима, і від індивідуальних особливостей та темпераменту всіх членів сім’ї. Одна жінка розлучилася, коли її синові виповнилося 6 років, і майже відразу ж вийшла заміж. Колишній чоловік залишив сім’ю, навіть підписав офіційну відмову від сина, щоб його не турбували. В іншому шлюбі народилися ще двоє синів. Взаємини з пасинком не складалися. Вітчим навіть не розмовляв із ним. Коли старшому з малюків виповнився рік, а молодший ще не народився, другий чоловік виявив бажання розлучитися. Розлучення було досить драматичним. Через рік після розлучення жінка знову вийшла заміж. І трапилося диво: вітчим знайшов підхід і до малюків, і до старшого хлопчика, який, можна впевнено сказати, вперше знайшов батька.

Варіант другий: дітей виховують рідний батько та мачуха; ситуація ускладнюється тим, що «нова мама» сприймається ще гірше, ніж «новий тато», а тому шлях до розуміння та прийняття може розтягтися на декілька років. Більшості батьків знайома ситуація, коли рідні діти можуть довести їх до сказу лише за один день. Звідкіля ж узяти терпіння на декілька років, та ще під час спілкування з нерідними дітьми? Проте деяким жінкам це вдається. В одній сім’ї дружина оголосила чоловікові про рішення піти, коли їхньому синові виповнилося 3 роки. Оскільки мати пішла до коханого чоловіка, який не хотів виховувати пасинка, після розлучення син залишився із батьком. Батько одружився вдруге, коли хлопчикові було 5 років. У новому шлюбі народилося ще троє дітей. Їхня мати повелася мужньо, оскільки вона не вбачала відмінностей між рідними дітьми та сином чоловіка від першого шлюбу. Про це розповів сам син, якому зараз виповнилося 50 років і який вважає, що все, чого він досягнув у житті, відбулося завдяки доброті та терпінню своєї названої матері.

Украй складною є ситуація, коли і в чоловіка, і в дружини, які одружуються вдруге, є діти від попереднього шлюбу, і їм належить об’єднати сім’ї. Складно описати всі варіанти можливого розвитку взаємин у таких сім’ях, але найскладніше, як правило, доводиться старшому синові. Якщо і в чоловіка, і в дружини сини — ровесники, вони можуть подружитися, але це буде своєрідна дружба, оскільки хлопчики-друзі змагаються один з одним значно більше, ніж із чужаками та незнайомцями. Таке суперництво супроводжується агресією — від сварок на адресу один одного до галасливих колотнеч. Зате хлопчики-ровесники або погодки успішно беруть участь у спільних заняттях — чи то спортивних, чи то з моделювання.