Дата публикации записи:

7 Май, 2014 в 17:06

Вікові кризи жінок. Як поводити себе з донькою у різному віці

Вікові завдання для наших дочок у цей період полягають у тому, щоб знайти своє місце в житті, серед людей, у великому світі. Найважчим з того, з чим вони мають справу в сучасному світі, є визначення, стереотип побудови свого життя, що нав’язуються жінці суспільством замість того, щоб дати їй можливість самій зробити вибір. Завдання батьків — підтримати свою дочку в цьому вільному виборі.

Пригадую, як одна з моїх учениць, дуже сильна в розв’язанні логічних задач, умінні розуміти людей, з надзвичайно розвиненим чуттям інтуїції, здивувала мене, заявивши, що збирається вступати на факультет журналістики. «Чому ти так вирішила?» — поцікавилася я. Після довгого мовчання вона відповіла: «Моя мама мріяла стати журналістом». Вона дійсно вступила на факультет, що втілював мамині мрії про щасливу творчість. На третьому курсі, після першої професійної практики, вона зрозуміла, що це все-таки не її, і хотіла забирати документи і переводитися на факультет психології. Але мама знову втрутилася, переконавши її в тому, що для відновлення знань із математики — предмета, що профілює у психології, знадобиться дуже багато часу, і навряд чи дівчина зуміє із цим упоратися. Донька знову послухала маму і закінчила факультет журналістики.

Хочете знати, чим це скінчилося? Вона жодного дня не працювала за фахом, зазначеним у дипломі. Спочатку працювала у нас в школі педагогом-організатором, потім усе-таки вступила на дворічні курси психологів-консультантів і стала тим, ким мріяла від самого початку: психологом. Це той випадок, про який говорила професор М. А. Гуліна, коли дівчинка, хоч і доросла, не хоче засмучувати маму, чий авторитет в її очах вищий за власні відчуття.

На жаль, це дуже поширена помилка батьків, які люблять своїх дітей,- підсвідомо використовувати дітей для здійснення своєї, а не їхньої мрії. Намагайтеся її уникнути.

Зараз молоді жінки мають велику свободу щодо вибору свого шляху і першочергових завдань. Вони мають право вибирати, чи робити їм кар’єру, виходити заміж або поєднувати і те й інше. Ми в змозі надати їм таку можливість — самим розставляти пріоритети, а не пливти за течією; самим заробляти, а не залежати від будь-кого. Настала пора відпустити наших дочок — надати їм право вільного вибору.

Ми можемо дати доньці пораду, якщо вона її попросить; ми можемо підтримати — якщо буде потрібно; ми не напророкуємо неуспіх, якщо вона складає «наполеонівські» плани; ми не коментуватимемо її промахи. І найголовніше, що ми можемо для неї зробити,- вірити в неї. Якщо вона знатиме, що батьки вважають її достатньо мудрою і сильною, вона впевнено піде назустріч своєму вибору.

У період між 18 і 50 роками максимально розкриваються можливості людини. Це той вік, коли ми особливо потребуємо повчань і порад із життєво важливих проблем, але, на жаль, позбавлені їх і блукаємо потемки.

На жаль, саме в цей момент у багатьох із нас втрачені або зіпсовані стосунки з нашими доньками, тому що саме в той час, що вимагає від нас надзвичайної обережності у висловлюваннях і дипломатії у взаєминах, ми за звичкою досить часто поводимося ультимативно.

Як приклад наведу не дуже веселу історію, що відбувалася на моїх очах протягом кількох років.

У мене в класі навчалася чарівна дівчинка — з блакитними очима, білява, вона чудово грала на гітарі і співала. Незважаючи на зовнішню тендітність, вона відзначалася лідерськими рисами характеру і не боялася сперечатися. В будь-якому разі, так її сприймали однолітки і вчителі. Мама бачила її’ іншою. Тому, коли у випускному класі Катруся закохалася в головного авантюриста нашої школи Віктора з паралельного класу, мама сповнилася жахом. Жодні «військові дії» батьків не допомогли, і діти одружилися через рік нісля отримання атестатів зрілості. «Він же просто майбутній карний злочинець!» — говорила мені нід час зустрічі Катрусина мама, і на мої докази, що у Віктора просто нестандартний характер, зовнішність і поведінка, у неї була одна відповідь: «Їх потрібно розлучити, інакше він занапастить її’ життя». Я не стомлюватиму вас довгою розповіддю, викладу кінець історії. Катруся чекала дитину, але мама, яка була професійним фармацевтом, зробила все, щоб вона народилася мертвою. Після цього сімейне життя у молодят не пішло. Підсумок: Віктор став успішним менеджером у крупній фірмі, одружувався з однокласницею. У них троє дітей, дружина Віктора не працює і займається їхнім вихованням. Здається, вони щасливі. Катерина дотепер незаміжня і, як знову ж таки скаржиться її мама, змінює сексуальних партнерів як рукавички.

Висновки з цієї історії ви зробите самі, я ж запропоную вам такий варіант: якщо ви правильно виховували вашу дочку до 18 років, намагайтеся їй довіряти трохи більше, ніж підліткові, і ваше керівництво здійснювати не «в лоб», а опосередковано.

Друга криза підкараулює нас у віці 23 років, коли складається план всього життя доньки (зробити кар’єру, вийти заміж, народити трьох дітей, жити в іншій країні…). Саме в цей період ваша донька може заявити вам, що виходить заміж. Це також один зі способів процесу «виривання коріння», який затягнувся. Уявіть собі: ваша донечка живе з вами, у благополучній сім’ї, без сварок і розлучень. Звісно, їй важче відірватись від вас, ніж дівчині, в якої вдома — одвічна війна. Нарешті вона зустрічає свого принца, він пропонує їй руку і серце і життя в далекому прикордонному гарнізоні. Для неї це — романтика, самостійність і можливість розв’язати внутрішні проблеми.

Можливий також інший варіант. Ваша донька успішно «вирвала коріння», живе в гуртожитку або знімає квартиру, але раптом починає сумувати за тим відчуттям безпеки, яке давав їй ваш батьківський дах, але вороття до нього вже немає і необхідно створювати свій — і вона намагається його створити, вийшовши заміж. Але яким би не був варіант, ви повинні змиритися з тим, що ваше чадо вже виросло, розпростало крила і може далеко і надовго відлетіти з гнізда. Чи буде донька вдячною, чи відвідуватиме, любитиме і підтримуватиме вас, залежить від того, як ви її виховували і яка схема поведінки складеться у вашої доньки надалі.

Гейл Шихі, яку я поважаю, змогла визначити декілька типових моделей поведінки жінок, які складаються до 30 років. Для того щоб вам легше було зрозуміти, що відбувається з вашою донькою, я викладу їх коротко.

Дбайливі. Виходять заміж в 20-річному віці або раніше і в цей час бачать себе тільки в ролі домогосподарки.

Або-або. У 20-річному віці відчувають необхідність вибрати або кохання і дітей, або роботу та освіту. Розрізняють два типи таких жінок: 1) відмовившись від професійного зростання і вийшовши заміж, вони, на відміну від «дбайливих», мають намір усе ж таки зробити кар’єру через якийсь час; 2) відсунувши материнство, а часто й шлюб, на пізніший період, вони спочатку закінчують свою професійну підготовку.

Інтегратори. Намагаються в 20-річному віці все скомбінувати: поєднувати кар’єру із шлюбом і материнством.

Нестійкі. У 20-річному віці вибирають непостійність і подорожують життям, змінюючи місцезнаходження, свої заняття і сексуальних партнерів.

Третя криза наздоганяє наших дочок, як і нас колись, приблизно до 30 років — переоцінка цінностей, осмислення пройденого шляху. Вони вже розуміють, що не все так гладко в житті, як на папері, і що велика частина їхніх планів залишилася нездійсненою, а та, що здійснилася, не приносить радощі. І з’являється бажання бігти. У цей період багато хто змінює місце роботи і навіть професію; ті, хто одружені, хочуть розлучитися; ті, хто робив кар’єру, хочуть створити сім’ю; хтось змінює квартиру, а хтось виїжджає до іншого міста і навіть країни. Якщо щось схоже відбувається зараз з вашою донькою, підтримайте її вашою вірою в її душевні сили.

Напевно, більшою мірою, цей розділ — для мам. Бо наступна фраза буде такою: мами потрібні завжди, навіть якщо їхні доньки вже зовсім дорослі. Згадую свою приятельку, дуже талановиту художницю, яка рано «відбудувалася» від батьків і рано відбулася як особистість і як професіонал. І ось вона розповіла, що їй довелося якось затриматися на роботі і вона вирішила переночувати у батьків, а не їхати в свою новомодну квартиру. Пізно ввечері, виявивши на батьківській кухні ще гарячу каструльку із супом, подумала: «Як добре, що є мама».

Швидше за все, на етапі, коли донька вже стала дорослою і розв’язує свої кар’єрні, професійні або материнські проблеми, батьки постають як носії якихось непорушних засад, які не зруйнуєш ніякими новаціями і розвитком техніки. Швидше за все, ви можете допомогти вашій доньці скоротити сходження до посади, до майстерності, давши їй поради, засновані на власному досвіді. Або просто надавши їй можливість швидше опинитися на роботі.