Дата публикации записи:

21 Ноябрь, 2013 в 15:28

Дитина боїться їздити в ліфті

У мене двоє дітей — сину п’ять років, дочці кілька місяців. Проблема вся в тому, що живемо ми на десятому поверсі, а син панічно боїться їздити в ліфті. Ходити пішки, та ще й з коляскою, просто неможливо. Тому щодня у нас істерики і скандали, причому чотири рази на день, тому що гуляємо ми двічі на день. Ні пояснення, ні домовленості не допомагають. Син плаче, упирається руками і ногами, все-таки їде в ліфті, а потім у поганому настрої увесь день в очікуванні наступної поїздки. Як подолати ці страхи?

Дуже швидко подолати ці дитячі страхи навряд чи вдасться. Але це не означає, що нічого не потрібно робити. У віці п’яти років малюки, як правило, дуже чутливі, і страхи спричиняють у них немало негативних переживань.

Не прагніть переконати дитину, що насправді страшного нічого немає. Цей аргумент для дитини звучить зовсім непереконливо. Адже йому страшно! Якщо ви соромитимете сина, будете говорити йому, що він вже великий, а бояться ліфта тільки малюки, це теж навряд чи матиме позитивний вплив. А ось винним малюк буде почуватися.

Поговоріть із сином про його страх, з’ясуйте, чого саме він боїться: їхати в ліфті, заходити в нього, боїться того, як ліфт шумить, чи того, який має вигляд. Вигадайте якусь веселу історію про ліфт, пісеньку або віршик, щоб трансформувати страшний образ у веселий і добродушний. Можете розігрувати ситуації з іграшками, коли вони їдуть у ліфті, їм весело і не страшно, вони розповідають, навіщо потрібен ліфт. Хай тато пояснить дитині, як працює ліфт, як влаштований його мотор, чому відчиняються і зачиняються двері. Якщо дитина боїться застрягнути, поясніть, що потрібно робити у такому випадку, розкажіть про те, що в цьому немає нічого жахливого, через деякий час приїжджає спеціальна людина, яка допомагає пасажирам вийти і лагодить ліфт.

Але, найголовніше, ви повинні самі не боятися їздити в ліфті. Опит батьків, які привели дітей із подібним страхом на консультацію до психолога, показав, що всі ці мами і тата в дитинстві самі відчували подібний страх, та й тепер вони з небажанням користуються цим дивом цивілізації, просто дорослі навчилися добре контролювати себе. А батьківська тривога дуже легко передається дитині, тому корені дитячого страху потрібно пошукати і в собі, а потім добре над собою попрацювати.

Спробуйте дати дитині відчуття підтримки і розуміння. А от міняти свої звички і своє життя, що склалося, не потрібно. Адже в процесі дорослішання у дитини страхи виникають постійно і неможливо усунути всі можливі причини.

Якщо ж ви відчуваєте, що ситуація стає невиправною, і вам не під силу з нею впоратися, тоді зверніться до дитячого психолога, який проведе коригувальну програму з вашою дитиною.