Дата публикации записи:

21 Ноябрь, 2013 в 14:47

Дитина плюється

У мене проблема, на перший погляд, не дуже серйозна. Моя донька, їй два роки і сім місяців, тільки-но потрапляє в групу дітей, відразу починає плюватися. З нашої дворової пісочниці вже всі діти розбігаються, коли ми виходимо на вулицю. Коли я говорю суворо, донька мовчить і дивиться на мене, а потім робить те саме. От і не знаю, що мені робити.

Швидше за все, плюнула ваша донька не просто так, а в тій ситуації, коли їй щось не сподобалося: сказав хтось щось неприємне, іграшку спробував відібрати. А взагалі малюки трирічного віку (або біля того) із задоволенням починають плюватися навіть просто так. Для них це вміння — нове відкриття: «От як я, виявляється, умію. Який я молодець!». І тільки потім плювки використовуються дітворою як зброя. Тобто дослідження закінчилися, і тепер малюк визначає, як же реагує мама, та й усі оточуючі на такі бойові дії. Мама по телефону дуже довго розмовляє? Плюну. Що, не подобається? Отож. Сказали щось неприємне, покарали? Теж плюну.

Що ж робити в такій ситуації? У домашніх умовах — не загострювати увагу, а, навпаки, ігнорувати таку поведінку. Якщо глядачів немає, то й виступати цікаво не буде. А ось якщо «жадоба плюватися» процвітає у дворі, з іншими дітьми, все-таки не сварити. Допомогти дитині, яку обпльовував ваш малюк, щиро вибачитися, а зі своїм без сторонніх провести спокійну бесіду про те, як можна і потрібно поводитися. Головне — все те ж терпіння. І навчайте малюка користуватися словами, а не плювати. Якщо хтось із друзів по пісочниці відібрав іграшку, потрібно не плювати, а пояснити, що це твоя іграшка і її потрібно попросити.