Дата публикации записи:

21 Ноябрь, 2013 в 15:05

Дуже доросла дитина

У нас із чоловіком досить пізня дитина. Чоловікові було 54роки, мені 42, коли у нас народилася дочка. Зараз їй п’ять років, і всі дивуються, як по-дорослому вона міркує. Але турбує мене не це. Дівчинка не любить гратися з однолітками, вона увесь час прагне спілкуватися з дорослими людьми, 3 «малюками» (так вона називає всіх п ’ятирічних дітей і молодших) їй нудно. Мені здається, що це не зовсім нормальна поведінка, але як її виправити, я не знаю. Може, вона така, тому, що ми з чоловіком такі не «молоді» батьки?

Є такі діти, які вже в ранньому дитинстві мають великий словниковий запас, вони легко запам’ятовують велику кількість інформації, оперують «дорослими» поняттями. І ще їм дуже подобається спілкуватися з людьми, які значно старші за них. Але такі малюки зустрічаються як в сім’ях досить зрілих батьків, так і в сім’ях, де мама і тато дуже молоді. Не минає це і в шкільному віці, дитина відчуває себе не дуже комфортно в класі, тому що діти вважають її не «такою, як усі».

доросла дитинаЧому ж одні діти виявляються звичайними карапузами, а інші «професорами»? Справа тут, швидше за все, не у віці батьків, а в їх ставленні до дитини. Є сім’ї, де до малюка ставляться швидше як до міні-доросло-го, говорять з ним серйозно з наймолодшого віку, радяться, обговорюють зовсім «не дитячі» теми. У цьому немає нічого поганого, якщо це в міру: тобто якщо дитина не позбавлена нормальних дитячих радощів, дитячих інтересів. У малюка обов’язково з раннього віку повинна бути компанія однолітків і дітей, які трохи молодші чи трохи старші. А ось якщо вашу дитину увесь час оточують діти значно старші за неї, то тоді вона і далі прагне до дорослих співбесідників і партнерів по іграх.

Батьки, які дуже часто звертаються до відчуттів дорослої дитини, теж провокують її до «дорослої» поведінки. «Ти вже великий!» — повторюють батьки. Вони з гордістю розказують при дитині, наскільки вона розумніша й розвиненіша за своїх однолітків. Хіба захочеться тоді їй гратися з однолітками, якщо тато точно сказав, що вони дурніші за неї?

Але інтелектуальна перевага над однолітками ще не дає дитині можливості нормально розвиватися і спілкуватися з дітьми. Подумайте, як ви зможете скоригувати свої виховні зусилля, а якщо відчуваєте, що самі не можете впоратися, тоді звертайтеся до психолога.

Дивись більше