Дата публикации записи:

21 Ноябрь, 2013 в 14:09

Коли починати дитині пояснювати, що таке «не можна»?

З якого віку слід привчати дитину до поняття «не можна» ? Коли це вже актуально? Нам лише сім місяців, але мені здається, що до заборон вже треба привчати. Донька то туди полізе, то сюди. Щоправда, поки що нічого не виходить. Я говорю «не можна», а донька продовжує кидати іграшки чи смикати мене за волосся. Як треба робити так, щоб дитина зрозуміла? І як уникнути при цьому фізичних покарань?

Мені складно сказати, в який саме момент потрібно вводити обмеження і заборони. Напевне, найдоцільніше після шести місяців. Але саме слово «не можна» мені не подобається, оскільки в моїх дитячих спогадах воно викликало у мене відчуття протесту. Певне, те саме відчувають багато дітей, почувши батьківський покрик.

Я не закликаю зовсім відмовитися від заборон та обмежень. Без нормальних меж дитині дуже складно буде рости і розвиватися. Тому заборони повинні бути обов’язково, але вони повинні бути чіткими і продуманими. Їх не повинно бути дуже багато, бо тоді у дитини виникне відчуття протесту.

Не сподівайтеся на те, що ви зможете зовсім обійтися без заборон, а от поза родиною (у дитсадку, школі) дитині пояснять, чого не можна робити. Уявіть малюка, котрому до цього часу усе вдома дозволяли, і от тепер виявляється, що усе насправді зовсім не так. У дитини буде стрес, емоційний шок. Тому правила і заборони повинні вводитися в сім’ї розумно і поступово.

Саме слово «не можна» для малюка звучить доволі не зрозуміло і не приємно. Знайдіть слова-замінники. Ви забороняєте малюкові торкатися до гарячого чайника? Скажіть «гаряче», це зупиняє дитину і звучить зрозуміло.

Узгодьте свої заборони, щоб вони не суперечили одна одній, і узгодьте їх у сім’ї. Це необхідно, щоб не було, наприклад, такої ситуації, коли мама дозволяє малюкові дивитися телевізор, а тато категорично забороняє. У результаті, через деякий час ви отримаєте некеровану дитину.

Мами діточок до року нарікають, що їхні малюки ще не розуміють заборон. Спробуйте змінити тактику. Говорити не різким, гучним голосом, а спокійним і злегка суворим. При цьому намагайтеся зберігати повну серйозність і дивитися дитині в очі. Тоді малюк відчуває, що мама налаштована серйозно, вона не жартує і не грається з ним. Він починає дослухатися до змісту слів, спостерігати за тим, куди показує мама.

Трохи старшому малюкові вже можна пояснювати усе дружньо-довірчим тоном. Можна спробувати працювати через казку. Тобто віднайти такі казки, в яких розповідається саме про те, що ж буває в житті, якщо порушуєш дуже важливі заборони.

Та найкраще вчити на особистому прикладі. Адже якщо мама чи тато самі дотримуються тих правил, котрі декларують, то дитина, спостерігаючи за батьками, буде засвоювати модель їхньої поведінки.