Дата публикации записи:

22 Ноябрь, 2013 в 13:07

Навіщо дитина розповідає садистські вірші?

Мій шестирічний синочок десь почув садистські вірші. Ми в дитинстві теж, звичайно, розповідали щось подібне. Але у нього це перетворилося на манію. Син їх знає дуже багато, мабуть, у дитсадку діти обмінюються цими «перлами». А потім розказує скрізь. Нещодавно «потішив» бабусю з дідусем (вони у мене викладачі вузу), а я цілу годину слухала лекцію про те, як я неправильно виховую дитину, який у сина низький культурний рівень. Намагалася поговорити з хлопчиком, він при мені тепер нічого такого не розповідає, зате видав чергову порцію у друга на дні народження, і мені його привели батьки іменинника. Старший син (йому одинадцять років) ніколи нічого такого не розповідав. Як мені боротися з цим кошмаром?

До вас у сім’ю «перли» дитячого фольклору потрапили, дійсно, рано, тому що молодшій дитині лише шість. Психологи схильні до того, що зазвичай садистськими віршами діти починають захоплюватися приблизно років з десяти. Якщо садистські чотиривірші декламує маленька дитина, це означає, що вона почула їх від когось старшого. Так звичайно і буває, коли в сім’ї є старший брат або сестра.

Садистські вірші — не що інше, як дитячий фольклор, який поступово трансформувався з дорослого чорного гумору. Адже діти — істоти дуже наочні, сприйнятливі та емоційні. Між іншим, сучасні вчені навіть дисертації захищають, вивчаючи дитячий фольклор.

Як правило, такі вірші, сповнені чорного гумору, змінюватимуть дитячі страшилки, які займають дитячу свідомість тоді, коли вона ще сповнена усіляких страхів і переживань.

Навіщо діти це роблять? Навіщо вони із захопленням розповідають одне одному ці чотиривірші? Може, ми так погано виховуємо наших дітей, що для них зовсім нічого не варто сміятися з того, що «хлопчик у селі знайшов кулемет і більше в селі ніхто не живе»?

У кожному садистському чотиривірші подія відбувається з яким-не-будь умовним героєм, який може бути названий на ім’я або просто «хлопчиком» чи «дівчинкою». Причому подія ця, як правило, досить трагічна і призводить до смерті героя або оточуючих людей. Отож, у дитячих стра-шилках відбувається осмислення дитиною ставлення до смерті. Справді, дитячі страшилки виконують функцію своєрідного запобіжника дитячої психіки: те, що для дитини стає смішним, відразу перестає бути страшним.

У вашій сім’ї джерелом таких чотиривіршів, швидше за все, стала старша дитина. Поговоріть із старшим сином і попросіть його не розповідати більше малюкові нічого подібного, тому що для нього це ще дуже «доросла» інформація.

А ось чому молодший син так прагне розказувати садистські вірші на публіці — це питання до вас. Подумайте самі, може, йому не вистачає уваги? Може, йому дуже подобається бути в центрі подій і відчувати загальне схвалення? Тоді подумайте, що б могла робити ваша дитина, аби потішити оточуючих і одержати свою частку схвалення: співати, декламувати вірші, танцювати, демонструвати силові вправи і так далі. Тобто вам потрібно придумати, чим можна замінити вірші і просто переключити дитячу увагу.