Дата публикации записи:

21 Ноябрь, 2013 в 14:34

Не вистачає терпіння у вихованні дитини

Допоможіть, будь ласка. У мене не вистачає терпіння у вихованні трирічного синочка. Він перестав мене слухатися, увесь час норовить зробити по-своєму. Якщо зараз у мене нічого не виходить, то, що ж буде, коли він підросте. Я часто стала зриватися на крик, навіть ляскати його, але це не допомагає. Можливо, існують якісь спеціальні прийоми?

Ви порушили дуже цікаве питання. Вік вашого малюка і є ключем до розв’язання проблеми. Саме в три роки у дітей настає так звана «криза трьох років». Що це таке?

Пригадайте, як проходили ці три роки? Малюк народився майже безпорадним, і за такий короткий період він навчився розмовляти, ходити, спілкуватися з людьми, пізнав стільки нового! Саме в перші три роки свого життя дитина розвивається так швидко, як ні в який інший період. До трьох років у дитини вже майже сформувався характер, малюк виробив власне ставлення до світу, може розповісти вам, що йому подобається, а що ні. Більш того, у дитини у загальних рисах починає формуватися ставлення до себе.

Звичайно, коли ми говоримо «криза трьох років», це зовсім не означає, що саме в день народження і почнуться ці самі горезвісні труднощі з вихованням. Усе відбувається поступово і може тривати навіть рік-два. Ви помітили, що малюк став вередливим, він негативно ставиться до ваших прохань, прагне вчинити не так, як йому говорять дорослі, а по-своєму? Це і є «криза трьох років»!

Деякі діти навіть стають надміру агресивними, лихословлять, упираються «на рівному місці», що виводить із рівноваги батьків та інших дорослих. Для малюка стає дуже важливою позитивна оцінка його як людини та його вчинків дорослими. Саме в цей період ви побачите, що дитина починає порівнювати себе зі своїми однолітками і їй дуже хочеться бути кращою, успішнішою за інших.

Що ж у цьому поганого, скажуть багато батьків. Це ж просто чудово, коли дитина намагається стати самостійною, обстоювати свою позицію, робити по-своєму! Звичайно, це добре і свідчить тільки про те, що малюк росте і розвивається. Кризи необхідні нам, щоб рухатися далі, а не стояти на місці. Але ж кризи можуть протікати по-різному. Наприклад, гладко і спокійно або бурхливо, з ускладненнями, маминою валеріаною і батьковим роздратуванням.

Щоб пережити небезпечний період і не зашкодити, а допомогти вашому малюкові, вам, батькам, теж доведеться змінити своє ставлення до дитини, котра росте. Спершу необхідно усвідомити, що цей процес — цілком закономірне дорослішання вашої дитини: вона переходить на наступний етап свого розвитку — етап дошкільного дитинства. Спробуйте виробити нову виховну позицію. Тепер у вашого малюка вже може бути більше прав і обов’язків, бо він подорослішав. І те, що раніше було не дозволеним, сьогодні стало дозволеним. У межах розумного можна дозволити дитині діяти самостійно.

Що відбувається, коли на всі ваші прохання ви чуєте вередливе «не буду»? У такий спосіб дитина випробовує ваш характер на міцність, вчиться «маніпулювати» вами. І вам доведеться виявляти не тільки гнучкість у спілкуванні з малюком, але й розумну жорсткість. Погано, якщо в сім’ї немає домовленості, і те, що заборонене, наприклад, татом, дитині може дозволити мама. Саме тут і виникає чудовий ґрунт для маніпуляцій. Чітко продумайте свою сімейну систему «заохочень і покарань», причому ви повинні розуміти, що за одну й ту саму провину не можна сьогодні карати, а завтра — не звернути на неї уваги.

Трирічному крихті важливо, якщо ви з ним радитеся, дзвоніть саме йому по телефону, хваліть саме його за якусь справу, тому що в три роки він стає цілком свідомою ЛЮДИНОЮ. А дратуватися або бити — означає просто втрачати час і псувати нервову систему дитини, та й свою.