Дата публикации записи:

28 Ноябрь, 2013 в 20:48

Особливості стосунків з підлітком

«Даєш незалежність!» У підлітковому віці встановлені батьками правила вже не сприймаються як щось саме собою зрозуміле. Тепер вони починають усвідомлюватися, розглядатися та переглядатися.

Підлітки у період ранньої юності багато в чому схожі на дітей трирічного віку. Аналогічне ствердження «Я сам!» стає основоположним.

Але якщо малюкові важливо знати, що батьки знаходяться поруч і готові допомогти, оскільки він усе ще вважає їх своїм головним захистом та опорою і не уявляє свого життя без них, то у підлітків все інакше. Для них важливим є вміння жити без батьків. Нам з вами вже відомо, що вони не хочуть бути нашими копіями, наслідувати нас, жити нашою мудрістю, в якій вони до того ж не так уже й глибоко переконані.

Багато конфліктів виникає і пишно квітне в боротьбі з батьками за незалежність. Під незалежністю підлітки розуміють свободу:

  • приходити додому і йти з дому тоді, коли їм заманеться;
  • носити той одяг і ті зачіски, які є модними в їхньому середовищі і які їм подобаються;
  • слухати ту музику, яка їм подобається, і так гучно, як їм подобається (переважно — максимально, як тільки можуть витримати колонки). До речі, одним із пояснень такої пристрасті до оглушливо гучної музики є намагання підлітків заглушити внутрішню бурю суперечностей і сумнівів.

Як і в ранньому дитинстві, дитина «випробовує межі» дозволеного, перевіряє силу сім’ї, її здатність встановлювати заборони, контролювати дотримання правил та карати за їх порушення. На додачу до цього підліток перевіряє силу любові своїх батьків, ступінь їхньої стурбованості своїм благополуччям, їхню здатність негативно оцінювати його поведінку, продовжуючи вірити в нього і любити його.

В одній цілком благополучній сім’ї дванадцятирічний син раптом утік із дому. Він залишив записку в якій повідомив, що «хоче дізнатися про себе більше, а для цього йому потрібно пожити без батьків». Батьки відразу почали телефонувати до всіх його однокласників і друзів, чиї телефони тільки змогли знайти. Потім вони пізно ввечері пішли гуляти тими місцями, які, як розповіли друзі сина, він найчастіше відвідує. Вони знайшли його далеко за північ. Він сидів на лавці на платформі залізничної станції. Батьки не сварили хлопця. Вони тільки сказали, що він може скільки завгодно випробовувати себе, але вони просять його пам’ятати про те, що він їхній єдиний син і найдорожча для них людина. Тому вони дуже хотіли б, щоб він не ризикував без необхідності своїм життям. Потім вони домовилися із сином про те, що він може гуляти до дев’ятої вечора. Якщо намічається особливо важлива «тусовка» або вечірка, він може прийти пізніше, але в цьому випадку потрібно або попередити батьків заздалегідь, або зателефонувати близько дев’ятої вечора. І пояснили, що вони зовсім не намагаються обмежувати його свободу та самостійність. Вони не вимагають від нього звіту, де і з ким він знаходиться і чим займається. Вони повинні бути впевнені в тому, що він у безпеці і що з ним усе гаразд, а відповідно, у них немає причин для занепокоєння.

Підліткові важливо знати, наскільки далеко він може зайти, порушуючи правила і заборони. Для нього важливою є реакція батьків. Йому потрібно відчути від вас тверде і рішуче «неможна», вимовлене м’яким і ніжним голосом із рівною інтонацією. Йому важливо знати, що ви любите і поважаєте його, визнаєте його право бачити світ своїми очима і оцінювати його по-своєму. Для нього важливо, щоб на нього зважали, щоб йому пояснювали і з ним обговорювали, що і чому не «можна».

Підліток, який відчуває повагу і довіру, коли покладаються на його «дорослість» і розум, ставитиметься до заборон із повагою і розумінням і тим більше цінуватиме всі «можна», що з’являються знову, як розширення меж і безперечне визнання його власних збільшених можливостей.

Підліток, який виховується «без меж» і заборон або в непевних межах, якщо батьки є непослідовними щодо їх встановлення, наприклад, коли те, що сьогодні «не можна», завтра перетвориться на «можна», здатний заподіяти значної шкоди як оточуючим, так і в першу чергу собі.

Батьки, які за звичкою вважають підлітка своїм милим хлопчиком, шоковані його поведінкою і зухвалою манерою поводитися. Результатом шоку і нерозуміння цієї нової особистості, яка невідомо звідки взялася в їхньому будинку, може бути маса нетактовностей, що затягне кризу, яка є і без того болісною для сина, замість того, щоб полегшити йому пошуки себе і перехід до нового етапу в житті — етапу становлення.

Найбільша помилка батьків у цей період — розв’язання проблем, спираючись на силу і владу. На жаль, цей спосіб тільки погіршує взаємини.

Під час виникнення конфліктної ситуації перше, що потрібно зробити батькам (якою б неприйнятною не була поведінка сина), — це намагатися побачити проблему його очима. Важливим є не стільки те, хто винен, як те, в чому полягає корінь проблеми, де знаходяться її причини. Визначивши причину, можна разом із сином подумати над варіантами розв’язання проблеми, що є відмінними від того, яке він обрав. Кожен варіант доречно обговорити. Так ви зможете виробити найкращий варіант рішення, який влаштує всіх: і вас, і сина, і суспільство.

Не варто порівнювати успіхи сина і його недоліки з досягненнями і промахами його однокласників та однолітків. Порівнювати його перемоги і поразки, плюси та мінуси можна лише з його ж власними перемогами і поразками. Тоді він бачитиме своє зростання або ж його уповільнення.

Ваше головне завдання на цьому етапі — переконати підлітка в його безперечній повноцінності та абсолютній відповідності до норм розвитку, розвіяти сумніви щодо своїх можливостей та здібностей, відшукати переваги і щось позитивне навіть у його недоліках, вселити в сина упевненість у собі і у своїх силах, підвищити його самооцінку до рівня реальної відповідності.