Першокласник обмінюється іграшками, речами

Син ходить у перший клас, і майже з найпершого дня у нього з однокласниками з’явилося дивне хобі. Вони всім міняються — іграшками, наліпками, значками. Складається відчуття, що їм все одно, чим мінятися. Може, наприклад, дорогу річ виміняти на звичайний дешевий папірець. Що означає така поведінка?

Не турбуйтеся, нічого небезпечного чи незвичайного в такій поведінці дітей немає. Просто саме в школі для дітей вводиться поняття «чуже», тобто дорослі достатньо серйозно пояснюють, що брати чужу річ не можна і яке покарання за це буває. Але ж для дитини дуже бажаною виявляється саме та річ, яка є у приятеля і йому не належить. Ось і починається веселий обмін усього на все, що завгодно.

Чому обмін іноді зовсім нерівнозначний? Пригадайте себе в дитинстві. Іноді абсолютно дешевий автомобільчик, але, наприклад, такий, що має якусь цінну саме для вас якість (відчиняються двері, він військовий, у нього є запасне колесо), був набагато дорожчим і ціннішим за власну дорогу, куплену в супермагазині радіокеровану машину.

Щоб у майбутньому не було непорозумінь, коли ви розшукуєте чергову дорогу іграшку і дзвоните батькам всіх однокласників, або, навпаки, чиясь мама вимагає повернути обміняну річ, домовтеся з дитиною про правила обміну.

Наприклад, якщо дитина хоче обмінятися якоюсь дуже дорогою іграшкою, то він повинен запитати про це у вас. Що дружбу «купити» за нерівнозначний обмін ніяк неможливо.

Ні в якому разі не забороняйте дитині мінятися, це значна частина колективної гри і дорослішання. Пригадайте оповідання дитячих класиків, наприклад, Марка Твена, коли складальний ножик міняється на дохлого щура, і не заважайте дитині обмінюватися.