Дата публикации записи:

28 Ноябрь, 2013 в 11:44

Прояви агресії у сина

Те саме, що я говорила про страхи, може стосуватися і проявів агресії. Щоправда, не тільки початок навчання у школі, але й подальші роки навчання пов’язані у хлопчиків зі з’ясуванням стосунків за допомогою кулаків і взагалі з досить частим «гаслом»: «Я доведу, що я крутий».

Якщо в дошкільників найчастіше виявляються активні (коли діти штовхаються і б’ються, ламають іграшки, рвуть папір) та пасивні форми фізичної агресії (гримаси, плювання, тупання ногами), то молодші школярі демонструють комбіновану агресію.

У віці 7-8 років ще переважає активна і пасивна фізична агресія, але поступово вона замінюється активною та пасивною словесною агресією. Молодші школярі можуть сварити і критикувати як інших, так і себе.

Школа добре дисциплінує і навчає того, що відкрита фізична агресія — справа погана, і вона, що ще неприємніше, може завершитися покаранням. Через це переважає пасивна фізична агресія, коли гримасують у відповідь на те, що не подобається (будь то вислів однокласника або зауваження вчителя). Це не завжди помічають, тому майже завжди винуватець залишається безкарним.

Трапляються і прояви прихованої фізичної агресії, які можуть мати вигляд грубих жартів. Хлопчик може несподівано висмикнути стілець з-під однокласника або прибрати його, доки останній не бачить, і радіти його падінню.

Для пасивної фізичної агресії характерними є вчинки зненацька, так, щоб ніхто не знав і не бачив винного. Підставити підніжку потенційному суперникові під час старту на спортивному змаганні, підкласти на стілець «недругові» канцелярську кнопку, «випадково» перекинути пляшечку з гуашшю або водою на чужий малюнок, який є красивішим за власний,- все це демонстрація пасивної агресії.

Головна мета пасивної агресії — «насолити», розлютити тих, від кого хлопчик відчуває себе залежним, або тих, кому він заздрить.

Аналогічні прояви агресивності в цьому віковому періоді насторожують і свідчать про те, що агресію не було опрацьовано на більш ранньому етапі розвитку особистості. Необхідно працювати над агресією, щоб вона не ставала частиною характеру і не була нормою поведінки, перетворюючи вашого сина на «колючого їжачка», готового вколоти будь-кого, хто до нього наблизиться.