Дата публикации записи:

28 Ноябрь, 2013 в 20:41

Підлітковий суїцид

Підлітковий вік — вік максималізму. Немає напівтонів: або чорне, або біле. Або мене люблять і поважають, і тоді я — особистість, або ні, і тоді я — ніхто. А якщо я ніхто, навіщо жити? Напевно, усі пам’ятають випадок, що набув широкого розголосу: самогубство тринадцятирічного підлітка, якого вчителька методично принижувала перед класом за його бідність. Хлопчик вважав за краще лишити себе життя. У цьому віці, що відзначається кипінням емоцій і пристрастей, несталістю психіки та несформованістю уявлення про себе, а відповідно й заниженою самооцінкою достатньо щонайменшого поштовху, щоб виникло рішення «не бути».

Усі підлітки за певних умов стають Гамлетами, які розв’язують проблему «бути чи не бути», і проблема дорослих полягає в усвідомленні того, що достатньо найменшої нетактовності або просто неуважності, щоб підліток прийняв негативне рішення. У притаманному цьому віку сум’ятті духу трапляються моменти, коли, здається, що легше знищити життя, ніж пройти життєві випробування.

У період депресії підлітка охоплює відчай, йому здається, що він опинився у безвихідному становищі, що все скінчилося. Нижче наведено серію з п’яти малюнків, що належить чотирнадцятирічному підліткові, який через особливості будови тіла (невисокий зріст і хворобливу худорлявість), фінансовий стан сім’ї, що був на межі катастрофи, і відсутність значних досягнень у навчанні впав у депресію, почав вживати наркотики, залишив школу і живе вже чотири роки поспіль, в якомусь «паралельному вимірі», у клініці для психічнохворих. Якщо в ті дні, коли він малював ці картинки, він ще сподівався на допомогу ззовні, то тепер йому навряд чи хтось зможе допомогти.

На першому малюнку пташеня, яке щойно вилупилося з яйця і вже встигло випасти з гнізда.

На другому малюнку воно намагається підвестися на ноги і йти, заплющивши очі від страху та опустивши крила, що ще не готові до польоту.

На третьому малюнку від пташеняти майже нічого не залишилося, тільки величезне око, що благає про допомогу: «Допоможіть, люди! Хоч хтось, допоможіть!» Воно дивиться на світ із тугою і відчаєм, але все ще з надією.

На четвертому малюнку око заплющене, надія вмерла, як вмерло і саме пташеня.

Нарешті, на п’ятому малюнку пташеняти вже немає, але є суха трава і нагадування про крила і політ у вигляді чи то листка, що злетів, чи то димку від вогнища, що незабаром дожевріє.

Зрозуміло, немає «формули самовбивці», але можна навести деякі чинники, що здатні спровокувати самогубство. Передусім, повинна відбутися якась подія, що є для підлітка сильним стресом і здатна спричинити депресивний стан. Такою подією може бути смерть близької людини: одного з батьків, бабусі або дідуся, вчителя, брата.

На жаль, зараз не прийнято проводити проникливі бесіди і говорити з дітьми про смерть як про перехід. Із цієї причини смерть постає в ролі страховиська і завжди виявляється несподіваною, навіть якщо дев’яносторічний родич уже давно хворів. І дорослим нелегко примиритися із втратою близької людини, а як же бути підліткові?

Це посилює відчуття беззахисності, яке і так нерідко переживають хлопчики у цей віковий період (не рідше, ніж дівчатка). Посилюється страх смерті. А той, хто боїться померти, боїться і жити. Він починає все бачити в похмурих тонах і поступово заглиблюється в депресію, як у трясовину.

Не на багато кращою за звістку про смерть є звістка про важку хворобу близької людини. Розлучення батьків також належиться до сильних стресових чинників, які можуть випасти на долю підлітка. Навіть якщо батьки розлучаються «цивілізовано», «по-доброму», тобто без сварок, биття посуду, розподілу майна і дітей, це сприймається підлітком як трагедія. Ще б пак! Адже знайомий йому з дитинства світ, який він уважав таким же непорушним, яким ми колись уважали СРСР, раптом зруйнувався.

Не менш серйозним стресом стає також різка зміна фінансового стану сім’ї, коли основний «добувач» втрачає роботу. У нашому світі, який характеризується спрямованістю на матеріальні цінності і виробленням особливої, матеріально орієнтованої, культури, складно доводиться підліткові, який не може дозволити собі нічого «такого» і змушений носити немодні речі з немодних тканин.

Призвести до депресії може і зміна школи, ще гірше, якщо це пов’язано з переїздом. У старій школі хлопчик уже мав своїх друзів і свою компанію. Зазвичай це допомагає пережити кризовий період і багато що полегшує. У разі ж зміни школи підліток, який і так страждає від того, що не може визначити, хто він і який він, змушений адаптуватися до нових умов і нового колективу, що в деяких випадках йому просто не під силу.

До сумних наслідків може призвести і конфлікт з батьками, і нерозділене кохання, і навіть програш змагання з легкої атлетики.

Крім депресії, яка розвивається упродовж не одного дня та, як правило, не одного місяця, «пусковим механізмом» самогубства може стати спалах неконтрольованого гніву, спровокованого людиною або обставинами, які підліток не в змозі змінити.

Посилює тенденцію до самогубства відсутність тісного емоційного контакту з батьками. Думки про смерть рідко спадають на думку підліткам із тих сімей, де батьки і діти єдине ціле, перебувають тривалий час разом, а їхні взаємини є щирими. Підліток із такої сім’ї знає, що у світі є місце, де його завжди вислухають і зрозуміють, де його люблять і де він завжди знайде підтримку.

Коли ми говоримо про самогубство, то маємо на увазі змінений стан свідомості, коли під впливом події, що завдає травми, підлітка бентежать думки про нестерпність буття. Якщо в такий момент на очі йому потрапить засіб, що дає можливість померти, він неодмінно цим скористається. Поставте себе на його місце. Трапилося щось, що змушує вас думати, що життя скінчене.

Наприклад, однокласниця, в яку ви давно і безнадійно закохані, не просто віддала перевагу іншому, але ще й прилюдно посміялася над вашими почуттями. Тут вже очевидною є ситуація, як у Муси Джаліля у вірші «Любовь и насморк».

Все кончено. Осколков не собрать.

А ведь казалось, счастье было рядом.

Ну посудите, стоило ли жить?

И я пошел к аптекарю за ядом.

Можливо, що доведений до відчаю підліток і не піде до аптеки, а якщо йому на очі потрапить ціла упаковка маминого снодійного? Або він побачить незачинену шафу, в якій, як він знає, зберігається батькова мисливська рушниця? Випадковість, дріб’язкова деталь, але вона може виявитися фатальною….