Дата публикации записи:

28 Ноябрь, 2013 в 11:14

Ранній розвиток дитини: ЗА та ПРОТИ.

Упродовж останніх двох десятиріч розроблено безліч програм і методик «раннього розвитку». Питання в тому, шкідливим або корисним для дитині є ранній розвиток.

Прихильники раннього розвитку говорять про те, що дітям доведеться жити в складний час у складному світі, і чим раніше розпочати готуватися до цього життя, тим краще для дитини. Тим більше що дитяче сприйняття є «чіпкішим». Усе, що дитина вивчила в ранньому дитинстві, залишається в її підсвідомості та полегшує подальше навчання і засвоєння знань.

Противники раннього розвитку погоджуються з тим, що батьки зобов’язані допомогти дітям розкрити їхній власний потенціал. Але необхідно, щоб потреба в розкритті була потребою особистості дитини, а не нашого незадоволеного честолюбства та амбіцій. Що могло б утримати маленького Моцарта від гри на піаніно та написання музики? Навряд чи знайдеться така сила, адже це було потребою його душі.

Програм раннього розвитку, безумовно, потребують обдаровані діти. Ми не говоримо про вундеркіндів, які в дворічному віці вміють читати, писати і малювати, а в чотири роки розважаються розв’язанням рівнянь із вищої математики. Такі діти — досить рідкісне явище. Обдарованих же дітей теж є чимало. Але як розпізнати обдаровану дитину? Психологами і педагогами виділені деякі загальні особливості.

  • Обдаровані діти відчувають невгамовну «жагу» знань, їм цікаво все і про все.
  • Обдарованих дітей характеризує незвичайна (на тлі розвитку решти дітей) захопленість якимось заняттям. Так, одна дитина постійно малює, навіть за обід сідає, поклавши поруч із собою олівець і папір: раптом захочеться щось намалювати. Другі постійно складають історії та розповідають їх усім охочим. Треті співають у стилі «що бачу, про те й співаю». Четверті танцюють кожної вільної хвилини, навіть на вулиці дорогою додому з дитячого садочка. П’яті весь вільний час присвячують складним побудовам із конструктора, винаходячи неймовірні будівлі, ракети та машини. Шості цікавляться життям тварин або рослин, а сьомі «хворіють» на загадковий світ кристалів. Причому це не хвилинний інтерес, тобто на пару днів або навіть тижнів, а постійне захоплення, переважання цих занять і інтересів над усіма іншими.
  • Обдаровані діти, як правило, самі ставлять перед собою мету і наполегливо працюють для її досягнення. Вони намагаються все робити по-своєму, у зручніший і доцільніший, на їхню думку, спосіб. У них нестандартні, нетривіальні ідеї та нові способи їх розв’язання. Вони прагнуть не тільки щось зробити, але зробити це якнайкраще, і готові переробляти і допрацьовувати, не чекаючи зауважень дорослих. Вони самі бачать недоліки своїх витворів і намагаються їх виправити.

Якщо обдарованість виявляється у дошкільному віці, то цілком природно залучити таку дитину до програм раннього розвитку. Інші діти можуть мати не менші таланти і здібності, проте вони не готові розкритися в ранньому віці, і навряд чи варто їх квапити. Краще працювати над підвищенням самооцінки дітей, розвитком їхньої упевненості в собі та своїх силах, зниженням тривожності, оскільки перераховані емоційно-особистісні проблеми можуть згодом повністю блокувати творчий розвиток дитини.