Дата публикации записи:

28 Ноябрь, 2013 в 12:02

Роль батька у вихованні

Якщо на ранніх етапах розвитку хлопчикові була потрібна передусім мати, то починаючи з 7-8 років ситуація кардинально змінюється. Починається перетворення хлопчика на чоловіка. Син повинен пізнати себе в світі чоловіків, для того щоб стати чоловіком.

Якщо ж саме в цей період через певні причини він «залишається» у світі жінок, то втрачає своє чоловіче начало і не може знайти себе. Якщо раніше хлопчик прагнув перш за все порадувати маму, то тепер він намагається порадувати батька, привернути до себе його увагу, заслужити його схвалення. У цей період хлопчики стають вразливими. Будь-яке негативне зауваження, зроблене чоловіком, тим більше батьком, залишає в їхніх душах глибокі шрами.

Ще раз хочеться порадити вам, шановні татусі, думати про вплив ваших слів. А як «наочний посібник» наведу не дуже веселу історію про життя сім’ї, яке відбувалося у мене на очах.

У наших сусідів зростав симпатичний хлопчик Генка: веселий, енергійний, фізично сильний, який прагнув до того, щоб «усе було чесно і справедливо». Коли хлопчикові було років 10, щось трапилося на вулиці під час гри у футбол, яку спостерігав батько Гени. Я чула, як батько обізвав його боягузом, підіймаючись із хлопчиком сходами додому.

Відтоді Генку немовби підмінили. Він, холерик за вдачею, брав участь у будь-якій бійці, а багато чого і сам провокував. Щодня він бився з кимось у школі, немов хотів довести батькові, що він зовсім не боягуз. Закінчилося все дуже сумно: після сьомого класу за чергову бійку його відрахували зі школи, він пішов учитися до ПТУ, де приймали недоучених бідолах на навчання спеціальності каменяра. Коли Генці виповнилося 17, він був засуджений за розбійний напад. Відтоді минуло багато років. Гена давно вже звільнився, працює водієм таксі, одружився, виховує маленьку доньку. Скільки йому потрібно було пережити, передумати, щоб заново навчитися усвідомлювати себе і свої можливості. А почалося все з непродуманої батькової оцінки дії сина.

У період 7-12 років хлопчик хоче знати, що думає про події, життя, про вчинки різних людей і про життєві принципи його батько. І не тільки думки, але й відчуття і переживання батька також є дуже важливими для сина. Це ідеальний період для того, щоб ви розповідали синові про свою роботу, а якщо вийде, то навіть узяли б його із собою на роботу. Якщо у вас є якісь захоплення — музика, спорт, колекціонування, полювання — візьміть його із собою також. Зараз вашому синові цікаво все, що стосується вас. Використовуйте цей період, насолоджуйтеся, думаючи про те, що попереду — важка криза перехідного віку. Якщо зараз у вас складуться із сином довірчі взаємини, вони допоможуть і йому, і вам із меншими втратами і помилками пережити підлітковий період.

Якщо ви і мати, і батько

Наше життя непередбачуване. Ще вчора ви разом із чоловіком раділи народженню сина, а сьогодні ваш, уже колишній, чоловік не хоче сплачувати аліменти. Увесь тягар щодо виховання чоловіка з вашого малюка лягає на мамині плечі. Ми вже говорили про аналогічну ситуацію в попередньому розділі. Проте я все ж таки повторюся. Як не дивно, але відсутність саме батька в житті хлопчика не позначається так катастрофічно, як відсутність в житті хлопчика значущого, авторитетного для нього чоловіка.

Таким чоловіком може стати брат матері, або дідусь, або сусід, або тренер з легкої атлетики, карате чи іншого виду спорту, яким ваш син займається. Це може бути брат однокласника або його батько.

Головне — щоб серед знайомих вашого сина був справжній чоловік.

«у нас було так»: розповідає Олена

Після розлучення і розміну квартири ми з десятирічним сином переїхали до іншого району міста. Сину довелося змінити школу, оскільки їздити до старої було дуже далеко, а від спортивних занять і зовсім вирішили відмовитися. Чоловік справно сплачував аліменти, але зустрічей із сином уникав під будь-яким приводом. Природно, що хлопчик важко це переживав.

Я помітила, що Олексій весь час перебуває вдома, займаючись то уроками, то переглядом телепередач, то грою на комп’ютері. У вихідні з ранку до ночі його займали комп’ютерні «стрілялки» так, що не відтягнеш. Мене це занепокоїло.

Одного разу ввечері мій колишній чоловік повідомив мені по телефону, що наші взаємини тепер обмежуються сплатою аліментів, і попросив не турбувати його моїми сімейними проблемами. Наче йшлося не про його рідного сина, а про якогось безпритульника з вулиці. Син Олексій теж не порадував: я посварилася з ним, безуспішно намагаючись домовитися про те, що він не буде цілодобово сидіти за комп’ютером.

Засмучена до сліз, я вийшла на балкон: стою і плачу. Тут до мене хтось неголосно звернувся. Це був сусід, який вийшов на балкон покурити і почув мої хлипання. Я перебувала в такому стані, що виплакала йому всі свої проблеми.

Він сказав, що завітає до нас завтра об одинадцятій годині ранку, щоб познайомитися з Олексієм.

Дійсно, вранці, як і обіцяв, він зайшов по-сусідськи солі позичити. Мені і синові повідомив, що звати його Олександром. Я запросила його на кухню — не в дверях же стояти, поки я солі відсиплю. Він побачив, що в нас кухонні

полиці стоять на підлозі, і запитав: «Це що, тепер так модно?» я відповіла: «Яке там модно! Просто повісити нікому, чоловіка ж у домі немає». Тут Олександр звернувся до Олексія: «Льошо, у вас вдома є молоток і цвяхи?» Олексій зніяковів, не знаючи, що і сказати. Я говорю: «Ні». Сусід заспокоїв: «Гаразд, ця справа поправна, молоток і цвяхи у мене знайдуться, а ось без помічника не обійтися. Олексію, допоможеш?» Льоша, червоний як рак, процідив крізь зуби: «Так».

Олександр сходив додому за інструментом, покликав Олексія на кухню, а мені запропонував зайнятися своїми справами. Години три вони там поралися, до мене долинали стукіт, гуркіт, їхні розмови і сміх. Нарешті Олексій гукнув: «Мамо, заходь!» я увійшла і завмерла від здивування: все було акуратно повішено, а банки, тарілки, каструльки розставлені.

Звісно, я запросила Сашу з нами пообідати. За столом розмовляли про всяку всячину. Олександр розпитував Олексія про його інтереси, потім вони разом пограли за комп’ютером. Потім Саша говорить: «Цікаво, звичайно, але набагато цікавіше самому в лісі побігати, вислідити супротивника і підстрелити». Олексій відповідає: «Певна річ, цікавіше, але це ж тільки на війні». Сусід розповідає: «Є така гра, пейнтбол називається. Чув? Усе як на війні, тільки стріляють фарбою, а не кулями. Якщо хочеш спробувати, наступних вихідних можу взяти тебе із собою».

Тут я злякалася: «Це ж дорого коштує!» Саша заспокоїв: «Та ви не хвилюйтеся, я працюю інструктором з пейнтболу. І можу свого сина брати на ігри безкоштовно. А в мене сина немає, тому я жодного разу цим правом не скористався. Отже, без проблем можу Олексія брати із собою. Що скажеш, воїне?» а у «воїна» очиці загорілися: «Звичайно, хочу, якщо можна». Тут обидва на мене подивилися. Я говорю: «Якщо так, то нехай іде, але ви мені за хлопця відповідаєте». Саша промовив якусь смішну «страшну клятву». Так розпочалося Олексієве захоплення пейнтболом. Через пару місяців його важко було впізнати! І в школі почав упевненіше почуватися, взаємини з однокласниками налагодилися. А із Сашею поводився як з батьком рідним — ні на крок від нього. Сусід його і цвяхи забивати навчив, і майструвати різноманітні хитрі полички-коробочки з дощечок, і на велосипеді кататися.

На літо забрав його з собою до спортивного табору.

Я, відвідуючи сина в батьківські дні, дивувалася: мій малюк стрімко перетворювався на чоловіка. Він же нас із Сашею через рік і посватав: «Досить вам від мене ховатися. Я не дурний і не сліпий. А про такого батька, як дядько Саша, тільки мріяти можна».

Сини хочуть, щоб їх чули і розуміли. Вони мають потребу в тому, щоб навчитися приймати себе самих — такими, якими вони є. А в цьому допомагає тільки прийняття їх іншим чоловіком, який є для них авторитетом, який доступний і відкритий для них.

іграшки для дитини віком від 6 до 12 років

  •     Головоломки.
  •     Настільний теніс, бадмінтон, м’ячі (зокрема футбольний і волейбольний), лук зі стрілами.
  •     Моделі літаків, суден, автомобілів.
  •     Повітряні змії.
  •     Набори для ручної праці.
  •     Шахи, шашки, доміно.
  •     Двоколісний велосипед.
  •     Фотоапарат.
  •     Мікроскоп.
  •     Глобус.
  •     Географічна фізична карта.
  •     Справжні музичні інструменти (гітара, флейта тощо).
  •     Домашні тварини.
  •     Радіоприймач, магнітофон; якщо є можливість — комп’ютер.
  •     Лижі, ковзани, ролики. На ковзани і ролики згідно з рекомендаціями ортопедів краще ставити дитину з дев’ятирічного віку, коли стопа вже сформувалася.
  •     Спортивний комплекс.