Дата публикации записи:

22 Декабрь, 2013 в 14:34

Сигнальні системи

Під час вивчення вищої нервової діяльності І. П. Павлов виділив дві сигнальні системи. За допомогою першої ми бачимо, чуємо, сприймаємо на дотик, відчуваємо запахи. Перша сигнальна система має справу з конкретними образами зовнішнього світу. Сюди ж належать і внутрішні відчуття, наприклад біль. Другу сигнальну систему складає слово, мовлення, і вони стають фізіологічною базою мислення.

Залежно від особливостей співвідношення між ними виділяють три типи вищої нервової діяльності, що властиві тільки людині: художній тип — у разі переважання першої сигнальної системи, розумовий — за умови переважання другої і середній тип — у разі врівноваженості, збалансованості обох систем.

Люди з художнім типом вищої нервової діяльності характеризуються яскравим і прямодушним сприйняттям навколишньої дійсності, емоційною образністю мислення і пам’яті, багатством уяви, фантазії, вони більш схильні до гуманітарних наук, літератури й мистецтва, нерідко самі малюють, складають вірші, а за наявності таланту стають професійними літераторами, художниками, артистами.

Люди з розумовим типом більш схильні до аналізу і систематизації, до узагальненого та абстрактного мислення. Їх більше цікавлять теоретичні науки, такі як математика, фізика, філософія. Їм подобається грати в шахи. Це позитивні сторони першого і другого типу. У разі неправильного виховання розвиваються негативні якості: вчинки тих, хто керується відчуттями, нерідко залежать від мінливого настрою. Такі люди дуже непослідовні, вони часто змінюють свою думку, їхні обіцянки ненадійні. Вони часто з упевненістю брешуть, легко піддаються навіюванню і втягуються в різноманітні авантюри.

В основі вчинків людей розумового складу — логіка, до того ж досить прямолінійна, така, що не враховує психологічних тонкощів і нюансів у стосунках з людьми.

Тому вони зазвичай черстві й жорстокі в спілкуванні, не розуміють чужих переживань, не мають чуття гумору. З ними важко спілкуватися і в сімейному житті, і на виробництві. На щастя, як і у випадку з темпераментами, яскраво виражених «чистих представників» того або іншого типу можна зустріти не часто. Оскільки в основу розподілу на вказані типи центральної нервової системи покладений принцип відносного переважання однієї сигнальної системи над іншою, то такий розподіл не виключає високого розвитку обох систем у представників як художнього, так і розумового типу, і не означає переважання одного над другим.

«Навіщо такий довгий екскурс до підґрунтя психології?» — запитаєте ви. Річ у тому, що ми повинні навчитися розбиратися в собі, щоб зуміти скоригувати свою поведінку й реакції на вчинки нашої дитини,- це по-перше.

А по-друге, знаючи про такі особливості, ми не станемо робити з нашої доньки, яка є винятково художньою натурою, математика тільки тому, що сьогодні програміст — модна і високооплачувана спеціальність. Розумніше, якщо ми врахуємо існування таких типів, приймемо це як даність і розвиватимемо все краще, що є в наших дітях.

До 7 років абстрактне мислення у дітей ще тільки починає формуватися, тобто друга сигнальна система знаходиться на стадії розвитку і вдосконалення. Таким чином, фізіологічно у дітей молодшого шкільного віку переважає перша сигнальна система. Що це для нас з вами означає? Емоційна насиченість навчання — вимога, що висувається законами дитячого мислення. Проте зловживання цікавістю може призвести до неправильного розвитку другої сигнальної системи. Ось чому ви повинні бути завжди в курсі шкільних справ вашої дитини. Поясню це на прикладі.

Моя колега віддала свою доньку до приватної школи. І ось минає місяць після початку занять, і на запитання, чим займалися на уроці, дитина відповідає: «Грали». І через два, і через три місяці — те саме. Після «ревізії» навичок і вмінь, яких зазвичай першокласник набуває в першій навчальній чверті, виявилося, що дівчинка не здобула нічого нового порівняно з тим, що вміла до вступу в школу. Учителька, щоб не наскучити дітям, прагнула все звести до цікавості. Адже в житті не все буває цікавим. А навчання — це праця, що вимагає і наполегливості, і посидючості, і напруження думки. І готувати до цієї праці потрібно поступово саме з перших днів навчання в початковій школі, чого не робилося в тій, яку відвідувала донька моєї знайомої. Вона вимушена була перевести дівчинку в гімназію, до вчительки, у якої вчилася сама. Зміна методики викладання не дуже відобразилася на дівчинці, і незабаром усе стало на свої місця: і виконання домашніх завдань, і читання віршів напам’ять, і розв’язання прикладів…

Під час навчання в початковій школі вже до 3-го класу можна, щоправда приблизно, сказати, який тип вищої нервової діяльності переважає в дитини або ж вони збалансовані. Адже це дуже важливо і для процесу навчання, і для наших батьківських способів виховання та впливів.

Художню натуру необхідно привчати до посидючості і зібраності, розкриваючи при цьому красу інтелектуальної праці. А маленьких «мислителів» залучати до участі в рухливих іграх, відвідувань виставок, театрів, читання художньої літератури.

Серед дівчаток частіше, ніж серед хлопчиків, зустрічається художній тип вищої нервової діяльності. Це природно і закономірно і зумовлено самою жіночою сутністю.

І ще одне застереження: якщо ви, педагоги або тренери в спортивній школі, виявили у вашої дівчинки якийсь талант, не намагайтеся переважно розвивати одну сигнальну систему. Небезпека надмірного переважання однієї системи над іншою дуже часто виникає саме в обдарованих дітей у разі неправильного виховання, коли штучно підхльостується розвиток їхніх здібностей. У результаті розвиток такої дитини стає однобічним, дисгармонійним, що загрожує виникненням нервових порушень і зрештою призводить до зниження тих талантів, які намагалися розвивати батьки і вчителі. Пояснюється це тим, що інтелектуальна, практична, емоційна та інші сфери діяльності дитини формуються не синхронно. Випереджаючи однолітків в одному, обдарована дитина відстає від них в іншому. Реальна небезпека для неї полягає в тому, що, відірвавшись у певному плані від своїх однолітків, вона може виявитися самотньою і позбавленою дитинства. Тому таких дітей потрібно розвивати і виховувати перш за все як особистість, розглядаючи обдарованість як один з компонентів її структури.