Дата публикации записи:

22 Ноябрь, 2013 в 13:13

Син дуже боязкий

Синові шість років. Мене дуже дратує його боязкість, хоча дружина завжди говорить, що це у нього така обережність. Якщо назвати, чого він боїться, то й сторінки не вистачить. Ходить він по вулиці обов’язково за руку, лізти на гору боїться, тому що «раптом впаде». Я навіть не знаю, звідки така поведінка у нього береться, тому що до п’яти років він такою боязкістю не вирізнявся, та й я в дитинстві таким не був. Може, ми щось не так робимо?

Можна припустити, що ваш син досить емоційний, вразливий. Йому легко заплакати, він розгублюється, коли на нього кричать. Інші діти легко можуть образити таку дитину, розуміючи, що відповіді не буде.

У чому ж причина такої дитячої поведінки? Іноді батьки дуже опікуються дитиною, хвилюючись про її безпеку. «Туди не ходи, впадеш!», «Це не чіпай, поранишся!» — тільки і доводиться чути дитині. Поступово малюк ніби вбирає батьківські тривоги і стереотипи поведінки. Звідки ж узятися хоробрості, якщо найважливіші люди — мама і тато — розповідають дитині, що навколо повно страхів і небезпек. Особливо часто зустрічаються маленькі боягузи в неповних сім’ях, де мама сама виховує дитину, і вся її увага сконцентрована на вихованні одного єдиного дитяти. Дитина не бачить адекватної моделі чоловічої поведінки, тому засвоює те, що у неї перед очима: як мама поводиться в різних ситуаціях. А мами дуже часто виявляють тривогу і недовірливість.

Можу припустити, що ви не дуже часто проводите час з сином. Спробуйте надолужити прогаяне. Займіться з сином спортом, який допоможе йому подолати страхи. Частіше разом долайте якісь «труднощі» і хваліть сина за те, що він не злякався і не розгубився. Наприклад, один тато придумав для свого боязкого синочка спеціальну «смугу перешкод», спорудивши її з непотрібних шин і колод. Спочатку перешкоди були зовсім легкими, і дитина із задоволенням їх долала. Але щодня завдання ускладнювалися і, врешті-решт, хлопчик зміг не тільки залізти досить високо, але й перестрибувати складні перешкоди, лізти по практично гладкій поверхні, забиратися всередину темної труби. Усього цього він раніше боявся. Але тато всі вправи щодня виконував разом із сином і не забував його хвалити. Результат був неабиякий.

Не потрібно соромити і сварити сина за його страх. Просто старанно працюйте разом з ним, і тоді його сьогоднішня боязкість не перетвориться в майбутньому на справжню боязкість.