Дата публикации записи:

28 Ноябрь, 2013 в 11:02

Син іде до дитячого садочка

Навіть дорослому складно увійти до нового колективу і зав’язати нові взаємини. А як же малюкові? Вихователі дитячих садочків кожного ранку чують, як діти щодня ставлять батькам, які поспішають на роботу, одне запитання: «Мамо, а ти мене забереш?» або «Тату, а ти за мною прийдеш?» і почуваються значно спокійнішими та впевненішими, коли чують у відповідь доброзичливе запевнення: «Звичайно, мій любий».

Діти інакше, ніж ми, сприймають час. Тому їм не тільки день, але й декілька годин, проведених без мами й тата в некомфортній обстановці, можуть видатися вічністю.

Один малюк, якого мама була змушена віддати до денних ясел у віці 1 року 8 місяців (оскільки чекала народження другої дитини), приголомшив увесь персонал дитячого садочка своєю прямодушністю. Кожну виховательку, няню, медсестру — тобто усіх жінок, які заходили до приміщення ясельної групи, хлопчик уважно роздивлявся, потім підходив до них, смикав рукою за край сукні або халата і наполегливо запитував: «Тітко, а ти мене любиш?» Настільки нагальною є потреба дітей цього віку в любові, і перш за все — в материнській.

Найкраще, звичайно, дитину віддавати до садочка не раніше, ніж у три роки — коли дитині вже можна щось пояснити, та й вона сама може розповісти про те, що було в садочку цікавого, а що їй не сподобалося. Але яким би не був ваш хлопчик життєрадісним і фізично розвиненим, привчайте його до садочка поступово.

Спочатку ходіть із ним разом на 2-3 години, потім залишайте його в групі з дітьми на декілька годин, при цьому у нього має сформуватися відчуття — навіть якщо він мами не бачить, вона завжди прийде йому на допомогу, завжди думає про нього і знаходиться десь поряд.