Дата публикации записи:

10 Июль, 2015 в 11:20

Стереотипи суспільства, та міф про тіло

Як тільки наша дитина дістається до телевізора (а відбувається це, на жаль, досить рано), на неї звалюється гора інформації про те, якою повинна бути «справжня» жінка, яким має користуватися шампунем, дезодорантом, що носити, а також — якими є стандарти форм жіночого тіла.Суспільство у такий спосіб нав’язує певний стереотип. Під звукосвітлонепроникний ковпак доньку не посадиш — вона все рівно рано чи пізно із цим матиме справу. Якщо батьки не врахували чинник дії реклами та інших впливів ЗМІ, у дівчинки, чия фігура не відповідає поширеному «стандарту», починає формуватися комплекс неповноцінності: вона придумує собі якісь дієти, обмежує себе в спілкуванні з однолітками. Отже, наше з вами завдання полягає в тому, щоб навчити її самостійно визначатися щодо питань здорової ваги, красивих форм тіла і правильного харчування. Ми можемо залучати дочку до занять фізичною культурою, які приносили б їй задоволення. Зрозуміло, що зробити це простіше, якщо ви самі або хтось із ваших близьких друзів або родичів підтримує свою спортивну форму.

Насильство

Ми з вами знаємо також, що світ небезпечний, випадки фізичного насильства стосовно дівчат і жінок мають, можна сказати, буденний характер. Як уберегти, захистити доньку від цього? Психологам давно відомо, що люди можуть привернути або відштовхнути хулігана просто своєю манерою поведінки на вулиці. Якщо у вашій ході читається боязкість, ви рухаєтеся боком, йдете, немов вибачаючись за те, що займаєте дорогу, то ви просто запрошуєте до нападу на вас. Якщо ж ви йдете прямо, демонструючи неприступність та упевненість у собі,- така манера відлякує потенційних нападників. Що заважає виробленню такого відчуття у дівчаток? Стереотипи суспільства: дівчатка безпорадні і потребують захисту. Якщо ми будемо їх у цьому переконувати, то ніколи не навчимо їх покладатися в хвилину небезпеки на свої власні сили і розраховувати на свої внутрішні ресурси. Ми вже говорили з вами про корисність занять спортом для здоров’я. Є ще один важливий аргумент на їхню користь: фізично тренована дівчинка може чинити опір хуліганам або хоч би втекти. Дівчаткам потрібно розвивати фізичну витривалість, і досвід занять спортом — індивідуальним або командним — їм необхідний не менше, ніж хлопчикам. Фізична сила й витривалість надають дівчаткам упевненості в собі, підвищують самооцінку, виробляють уміння досягати поставленої мети. Дівчатка різні: одну хлібом не годуй — дай пограти в баскетбол, волейбол і навіть у футбол, оскільки вона отримує задоволення від командних змагань, а іншу просто нудить від однієї думки, що їй доведеться боротися за м’яч. Придивіться уважніше до доньки: можливо, їй цікавіше займатися плаванням, гімнастикою, тенісом… Не має значення, який вид спорту загартує її фізично, надасть упевненості в собі. Головне, що ці якості допоможуть їй уникнути будь-яких посягань. У молодшому підлітковому віці намагайтеся навчити її азів самооборони, тому що будь-яке рішуче зусилля, спрямоване на те, щоб дати відсіч кривдникові: закричати, штовхнути, ударити ногою, вкусити — здатне стримати напад або навіть змусити нападника тікати.

Пригнічені емоції

Стереотипи сприйняття суспільством жінки в гніві як фурії, мегери, шелепи зайшли настільки далеко, що повністю придушили прояв жіночої люті. Але ж ці відчуття існують, від них ніхто не застрахований. Психологи стверджують, що відмова від глибинних емоцій виводить на сцену інші почуття та дії. І тоді замість того, щоб кричати, ми починаємо їсти; замість того, щоб заплакати, вживаємо алкоголь; замість того, щоб дозволити собі пережити тривогу, починаємо бездумно тринькати гроші; замість того, щоб визнати свою самотність як реально існуючий факт, удаємося до непотрібних нам сексуальних зв’язків, які не приносять радості.

Якщо ми дозволимо нашим донькам відчувати й виражати гнів, то це дозволить їм жити повноцінним, насиченим життям. Прояв гніву допомагає дівчинці зрозуміти, що відбувається, повідомивши про свої почуття, попросити про допомогу або, зібравши всю волю, змінити ситуацію.

Право на думку

«А в тебе не питають», «Твоя думка нікого не цікавить, мала ще» — це варіанти, знову ж таки, стереотипного сприйняття жінки (дівчинки), яка проте хоче і може висловити свою думку. Дозвольте своїм донькам говорити про те, що вони відчувають, переживають, що вважають важливим у своєму житті. Ми з вами вже з’ясували, що міжособистісні взаємини — це основне джерело самооцінки дівчат і жінок. Тому наші доньки повинні бути упевненими в тому, що ми їх любимо, навіть коли говоритимуть нам про те, чого вони хочуть або що відчувають у тій або іншій ситуації. Цю віру в нас і довіру ми повинні вирощувати в них від самого народження. Якщо ми навчимо їх формулювати свої бажання і прохання, щиро передавати свої почуття, не приховуючи їх і не прикриваючись маскою зовнішнього спокою та благополуччя, дівчаткам не доведеться брехати, лицемірити і пристосовуватися, не сподіваючись на розуміння. Замість того щоб бути зовні байдужими і поступливими, їм не потрібно буде пристосовуватися і відчувати образу, якщо їх не зрозуміють.

Схожі статті