Дата публикации записи:

28 Ноябрь, 2013 в 11:12

Телелевізор дитині друг чи ворог?

У ХХІ ст. дивно виглядала б дитина, яка ніколи не переглядала телепередач, і навряд чи хтось скаже, що дитині однозначно шкідливо дивитися телевізор. Питання полягає в тому, які програми переглядає дитина і скільки годин щодня вона цьому присвячує.

У дитинстві мозок вбирає інформацію, як губка, і все запам’ятовується глибоко і надовго. Є чудові телепередачі, призначені і розроблені спеціально для дітей, такі як «Вулиця Сезам». Є добрі дитячі фільми та мультфільми. Але навряд чи телевізор може стати рівноцінною заміною батька або вихователя. Хоча іноді ми дозволяємо дітям дивитися телевізор, щоб забезпечити собі хоча б годину тиші та спокою.

Противники перегляду дітьми телепередач говорять про те, що хлопчик поринає у віртуальний світ, який досить часто не є добрим. Попри все, телевізор учить наших синів того, як бути чоловіком. У більшості ж фільмів ми бачимо образ «крутого хлопця», для якого вміння боксувати і стріляти з пістолета здебільшого замінює інтелект. Не кажучи вже про жахливу рекламу: невже наш хлопчик може перетворитися на такого, коли виросте? Телевізор звинувачують також у тому, що через нього діти менше читають: навіщо читати, якщо можна подивитися? Вважають, що телевізор знижує критичність і підвищує навіюваність, що діти стають першими жертвами рекламних роликів; у них знижується здатність самостійно мислити та аналізувати події, що відбуваються, погіршується культура мовлення, дитина починає мислити та говорити шаблонами.

Прихильники дитячих телесеансів стверджують, що перегляд освітніх програм підвищує готовність дітей до навчання. Більш того, перегляд найрізноманітніших телепередач загострює дитячий інтелект. Моя колега ледве свідомість не втратила, коли, насваривши своїх дворічних двійнят за бійку і наказавши їм помиритися, побачила, як один із її синів, які тільки-но почали говорити, протягнув другому руку жестом примирення і промовив: «Милна угода, добле?» Виявляється, діти надивилися мультиків про Тома і Джері, де в одній із серій кіт, пес і мишеня укладають мирну угоду. Дитина все зрозуміла правильно, так ще ж і висловилася у потрібному контексті!

Часто діти грають в кімнаті з ввімкненим телевізором, звертаючи на нього стільки ж уваги, скільки на стелю. Телевізор є фоном для їхніх ігор, музично-говорильним супроводом — не більше того. На тему некритичності та навіюваності можна навести приклад, коли п’ятирічний хлопчик прокоментував рекламу йогурту «Растишка» обуреним вигуком: «Яка брехня!» Коли дорослі поцікавилися, чому він так уважає, хлопчик зі знанням справи розповів їм, що він цього йогурту не їсть, тому що йому не подобається смак, бо надто він солодкий, а його найкращий друг у дитячому садочку споживає по дві баночки щодня. При цьому друг — маленький, а критик реклами — найвищий у своїй групі. «Ну і до чого тут йогурт?» — продовжував обурюватися високий молодий чоловік. Упередження про те, що телевізор «збуджує» дітей, так само сумнівно. Активні ігри збуджують дітей не менше. Єдине, в чому сходяться і прихильники, і противники дитячих телепереглядів, так це в тому, що бажано обмежувати кількість бойовиків, оскільки підлітки, які виросли на бойовиках та інших фільмах із кровопролиттям, насильством і жорстокістю, намагаються наслідувати героїв таких фільмів і відповідати нав’язаному ідеалу «справжнього чоловіка», не замислюючись стають членами підліткових банд, що вже не є рідкістю для нашої сумної дійсності.