Дата публикации записи:

19 Ноябрь, 2013 в 11:52

Учимо користуватись ложкою та чашкою

Звички та нахили формуються у дитини змалечку. Чи схильна дитина до того, щоб смачно поїсти та насолоджуватися спілкуванням з близькими, або віддає перевагу тому, що їсть на самоті, подалі від сторонніх очей, — і те й інше можна прищепити змалку. Але якщо у перші місяці або роки життя дитини ви не приділяєте їй достатньо часу і не можете займатися нею, нехай вас не дивує, що згодом і дитина не присвячуватиме вам достатньо часу та не братиме участі у ваших справах, тому що такий характер стосунків заклали ви самі.

Я добре розумію, як по-різному це може закріпитися у різних родинах. Батьки — люди зайняті, у них обмаль часу. Нічого не вдієш. Але їм тоді необхідно бути готовими до того, що їхня дитина буде недостатньо товариською. Якщо звернутися за прикладами до біографій знаменитих людей, ми дізнаємося, що таких товариських людей, як Черчилль та Рузвельт, коли вони були немовлятами, годували довго та дуже інтенсивно.

Беттельгейм Б. Любим ли я? Диалог с матерью. — СПб., 1998.

 

І не обов’язково зусиллями самої матері, це могла робити ї нянька. Вони виросли незвичайними оптимістами, знаходили задоволення в їжі та випивці, тривалий час сиділи за столом, розмовляли та ні про що не думали. Але є й інші, занадто серйозні люди, їдять вони частіше на самоті, під час застілля мало говорять, але при цьому мали успіх у товаристві.

Ви бачите меню обіду, яке пропонується однорічній дитині в книзі «Дитяче харчування», виданій 1957 року:

  • суп-пюре картопляний із грінками;
  • риба смажена;
  • салат з овочів;
  • фрукти або ягоди;
  • хліб житній.

Дитина з’їдає цей обід, сидячи на високому дитячому стільчику. Від 1 року і 4 місяців вона тримає в руці ложку і намагається їсти самостійно, а від півтора року повністю переходить на самообслуговування. При цьому вона не повинна відволікатися, розмовляти, гратися ложкою, розмазувати їжу по тарілці, куштувати третю страву, поки не з’їла першу і другу, вставати з-за столу, до того, як не закінчить їсти або без дозволу дорослих, виходячи з-за столу, брати з собою їжу.

На дорослих, у свою чергу, покладаються також обов’язки: годувати дитину суворо у визначений час, не допускати «переку-сів» у проміжках, не годувати силоміць, не відвертати увагу від їжі розмовами, читанням, грою, не застосовувати заохочень за з’їдене і покарання за нез’їдене. Систематично і наполегливо вводити нові страви, різноманітити страви, зважаючи на смак дитини, і (найважче!) не виявляти свого хвилювання, якщо дитина відмовляється від їжі.

Якщо Бог нагородив вас посидючою дитиною з відмінним апетитом, далі читати не обов’язково. Але мами енергійних і занадто цікавих дітей, намагаючись дотримувати перерахованих правила, зазвичай, рано чи пізно відчувають, що божеволіють.

Ми вже писали про те, що апетит у дитини після року цілком закономірно знижується. Дитина, в якої прорізуються зуби, може і зовсім цілий день харчуватися молоком і хлібом. Більшість дітей «голосують» за легкі «перекуси» бігцем, і мамам доводиться йти на компроміс. У принципі, не так вже й важливо, як ви годуватимете свою дитину. Найголовніше, щоб вона добре набувала ваги (не дуже мало і не дуже багато), щоб в її крові зберігався достатній рівень гемоглобіну і щоб вона не жахалася, побачивши ложку і тарілку.

Поклавши руку на серце, визнаємо:

  • Більшість мам годують дитину не у визначений час, а коли вона цього вимагає.
  • Більшість мам дають дитині по одній страві за раз і невеликими порціями.
  • Більшість мам обирають найякісніші продукти, але прагнуть готувати найпростіші страви, оскільки ніколи наперед не відомо, як капризна дитина відреагує на той або інший делікатес.
  • Більшість мам прагнуть готувати їжу на два дні наперед (довше зберігати її не бажано).
  • Більшість мам намагаються, щоб дитина періодично їла каші, м’ясо, овочі, фрукти, молочні та кисломолочні продукти, але ніколи не обчислюють уміст білків, кальцію або вітаміну С у добових порціях.
  • Більшість мам хоч би іноді використовують готові дитячі продукти в баночках.
  • Більшість мам хоч би раз намагалися нагодувати свою дитину силоміць.

Деякі, найсміливіші, користуються таким жахливо ліберальним методом, взятим із книги «Ваша дитина» американських педіатрів Білла і Марти Сервзів.

Розповідає мама однорічного хлопчика

Рік, що ми відсвяткували, відзначився для нас із Сашком тим, що у звичному для нас розумінні вислову — дитина не їсть. Я читала колись про це у Сервзів. Там пропонувалось викласти на доступне місце щось їстівне, щоб відчувши голод дитина могла з’їсти яблучко-морквинку-печиво. Узагалі-то, це рятує нас.

Нормально їсти він не бажає — з’їдає дві-три ложки, потім випльовує. Причому все — яблуко, сир, каші всіх видів. їсть тільки м’ясо. Але також мало. Так і живемо — дитина бігає по кімнаті, підбігає до мене, я даю їй ложку їжі. Вона біжить далі. І так упродовж усього дня. Або потребує посилено грудь.

Що стосується ложки (а ближче до двох років — виделки), то деякі діти, навчившись користуватися нею, швидко втрачають до неї інтерес і вважають за краще, щоб їх годували мами. У цьому випадку вирішуйте, що менше травмує ваші нерви: перспектива годувати ваше пташеня до 2—2,5 року або видовище, коли ваш малюка знемагає над повною тарілкою.

У будь-якому випадку абсолютно всі діти рано чи пізно починають їсти самостійно.

А ось декілька порад, як допомогти малюкові навчитися пити з чашки.

Розповідає мама однорічного хлопчика

Необхідна зручна чашка, для нас оптимально підійшов низький широкий кухоль, його достатньо трохи перехилити — і вміст виллється. Зі звичайних кухликів незручно тому, що і мамі не видно, почалося вже пиття або ще ні, та й дитині потрібно задирати голову.

Ще наливати потроху, буквально по ковточку. Пізніше збільшити дозу. Навчиться обов’язково.

Багато дітей із задоволенням п’ють із чашки крізь соломинку для коктейлю.