Дата публикации записи:

28 Ноябрь, 2013 в 12:04

Хлопчики 7-12 років. Вікова специфіка

Початок навчання в школі супроводжується формуванням самооцінки та узагальненого уявлення про самого себе, про власну цінність або нікчемність. Це час необмеженого вибору, коли відповідь на запитання «ким ти будеш, коли виростеш?» може бути щодня новою. Хлопчик, який ще вчора хотів бути космонавтом, сьогодні може перетворитися на відважного рейнджера а-ля Чак Норріс, а назавтра — на ветеринара, який рятує кішок, собак, хом’яків та іншу живність.

Це чудовий період, коли знаходять перших справжніх друзів, коли складаються групи хлопчиків — товаришів по іграх. Якщо ви запитаєте свого сина, чому він товаришує з Олексієм, а не з Ванею, він упевнено відповість вам, що Олексій хоробрий, розумний, не вередливий, не б’ється, не скупиться і вміє вигадувати ігри. А Ваня злий, він б’ється і свариться.

Друг у цьому віці — вже не просто той, хто ділиться іграшками, але й той, хто готовий допомогти, кому можна довіряти. Граючись і навчаючись разом, хлопчики вчаться не тільки сприймати, але й розуміти вчинки інших людей.

Вік від 8 до 12 років характеризується «спалахом геніальності». І тут дуже важливо не загасити той творчий вогонь, що горить у кожній без винятку дитині. Не намагайтеся переучувати вашого сина-лівшу і не вимагайте від нього все робити тільки правою рукою. Ученими вже доведено, що це абсолютно безглуздо.

До 7 років ви вже зрозумієте, що у вашої дитини більшою мірою розвинена права півкуля (образне мислення) або, навпаки, ліва (логічне мислення). Це означає, що безглуздо вимагати від дитини з більш розвиненою правою півкулею мислити шляхом логічних висновків, марно говорити їй про неминучі в цьому разі помилки в мовленні та письмі, коли ідеї випереджають слова, а тому її мовлення в цьому віці може бути плутаним та сумбурним, а під час писання вона може пропускати склади і навіть цілі слова. Так само не варто вимагати від дітей із розвиненою лівою півкулею ідеального сприйняття музики та ритму або запам’ятовування образів. Краще допомогти їм упоратися з природними для них труднощами, вишукуючи переваги навіть у недоліках, щоб максимально розкрилася індивідуальність вашої дитини.

Цей вік — найсприятливіший для розвитку в особистості творчого начала, а основою для цього є навчання системного мислення, розуміння і сприйняття світу як єдиного цілого, вироблення духовно-етичних основ особистості. Найважливіше — навчити дитину мислити самостійно.

Найпрацелюбніші діти — це діти у віці від 8 до 12 років. Але якщо в попередній віковий період хлопчик міг погодитися майже на будь-яку справу, у тому числі і на ігрове дійство, то «чоловікові» потрібна соціально значуща роль.

Тепер хлопчикам необхідно виконувати суспільно-корисну роботу. Їх не влаштовує, щоб усе для них і за них виконували батьки. Вони самі хочуть зробити багато для себе та для тата з мамою. Цей період характеризується активною участю хлопчиків у діяльності, яку організовують дорослі. І тут виникає серйозна проблема — дефіцит довіри дорослих до дітей цього віку. Мами і тата побоюються доручати своїм синам «серйозні», на їхню думку, справи. І абсолютно даремно. Виграють ті сім’ї (оскільки це є виграшем як для батьків, так і для дітей), в яких заохочують ініціативу і самостійність дітей; ті сім’ї, де разом із дитиною планують справи, причому дитина може ставити мету так само, як і дорослі. Відповідальність за результати — спільна, хоча найкраще, коли відповідальність за вчинки покладається на дитину. Тоді вона звикає робити розумний вибір і передбачати наслідки своїх слів, дій і вчинків. Вона набуває навички самоконтролю і самостійної діяльності.

Роль батьків — у тому, щоб залишатися мудрими старшими, забезпечувати захист та безпеку своїм дітям і зберігати з ними дружні взаємини. Наприклад, син моєї колеги з 8 років почав брати активну участь у сімейному житті: йому доручали ходити в магазин по хліб і молоко, купувати щось для сім’ї, при цьому не дуже дороге і неважке. Магазини обирали таким чином, щоб хлопчикові не довелося переходити дорогу.

Перші чотири дні Льоня справно купував продукти і справно приносив здачу. На п’ятий день він замість хліба та сірників купив собі модель машинки, яку марно випрошував у батьків. Після цього батьки протягом тижня не довіряли синові ходити до магазину, а машинка, яку не вдалося повернути назад, була подарована на день народження двоюрідному братові.

Згодом Льоня нічим стороннім не спокушався, купував тільки те, про що його просили. А наприкінці місяця отримав нагороду — дозвіл купити собі модель машинки за власним вибором, але таку, що не перевищувала обумовленої на «сімейній нараді» суми.