Дата публикации записи:

22 Ноябрь, 2013 в 13:22

Чи можна карати дитину мовчанням?

Коли я серджуся на мою семирічну дочку, то перестаю з нею розмовляти. А моя мама говорить, що це неправильно — карати тим, що ти відмовляєш дитині в спілкуванні. Звичайно, дочка дуже хвилюється і переживає, якщо я мовчу, і мені здається, що я роблю правильно. Адже це набагато краще, ніж карати фізично. Чи правильно це?

Поміркуйте самі. Маленька дитина (а в сім років ваша дочка все-таки ще є маленькою дитиною), вчинивши яку-небудь провину, і так переживає. Вона вже розуміє, що заслужила покарання, і зі страхом чекає його. Але замість того, щоб почути від мами, як вона засмучена провиною дочки, дівчинка раптом чує, що мама більше не хоче з нею спілкуватися. Для дитини це означає, що вона погана, дуже погана, що вона не виправдала батьківських очікувань і тепер виявилася зовсім одна. Так, саме так відчуває себе малюк, який потрапив у таку емоційну ізоляцію. Таке відчуття самотності іноді буває для дитини навіть набагато важче, ніж стояння в кутку.

Коли у малюка питаєш, як його карають, то частіше за все він говорить: мене ляскають. Що таке для дитини покарання фізичне? Це пев-ною мірою зняття напруги. Звичайно, бити дітей погано і негуманно, але ще гірше позбавляти їх своєї опіки, любові і підтримки навіть на якийсь час. Таке «мовчазне» покарання може завдати дитині достатньо глибокої травми, наслідки якої можуть позначатися навіть у далекому майбутньому. У вашої дочки можуть виникнути проблеми в спілкуванні з власними дітьми, тому що наші діти дуже часто копіюють батьківські педагогічні підходи, виховуючи власних дітей.