Дата публикации записи:

22 Ноябрь, 2013 в 15:20

Чомучки. Задоволення інтересів дитини

Є чудовий анекдот. У потязі їде сім’я — мама, тато і дитина. Дитина весь час чіпляється із запитаннями до тата.

-    Тато, а чому трава зелена?

-    Та хто його знає.

-    Тато, а чому небо синє?

-    Та хто його знає.

-    А чому річка тече?

-    Та хто його знає.

-    Не чіпляйся до тата! — говорить нарешті мама.

-    Ні, чому, нехай питає,- відповідає батько.- Адже хтось повинен дитині пояснити, як все на світі влаштовано.

У цьому анекдоті є крупиця істини. Не подавайте свої знання як остаточні та незаперечні факти, що не повинні викликати сумнів. Завжди має залишатися місце для «ніхто поки не знає, чому»… Нехай дитина міркує сама. І якщо надумає якусь відверту дурість — не переконуйте ії в іншому. Скажіть щось на зразок: «Мені здається, що це не зовсім так», «Я іншої думки» або «Давай згодом перевіримо» — і дайте дитині можливість поміркувати самостійно. Урешті-решт, у вас із нею ще багато часу.

А ось іще декілька відмінних ідей для вас і для дитини (вік визначайте самі).

«Хто ким (чим) буде?» Ставте одне одному запитання, при цьому стежте, щоб малюк, відповідаючи на запитання, правильно відмінював іменники.

Ким буде яйце? (Може бути пташеням, крокодилом, черепахою, змією.) Курча — півнем; хлопчик — чоловіком; теля… папір… дерево… сніг… вода… гусениця… насіння… борошно… залізо… тканина… тощо.

І навпаки. «Хто ким був?» (Кінь — лошам, велосипед — залізом.)

Доповнити речення. Попросіть дитину завершити речення: «Сьогодні мама не пішла на роботу, а я до дитячого садочка, тому що…»; «Птахи відлітають на південь, тому що…»; «Улітку ми часто ходимо в ліс, тому що…» тощо.

Вода — велике диво. З нею можна грати нескінченно. Якщо, зрозуміло, ви не боїтеся намокнути.

За допомогою води дуже добре вивчати, що таке «гаряче», «холодно» і «тепло».

Вода перетворюється на лід на морозі, а лід тане і знову перетворюється на воду.

Над гарячою чашкою підіймається пара. Це також вода в її третьому, летючому стані. Якщо закрити чашку блюдцем, а потім підняти його, ви побачите на блюдці крапельки води. Пара остигнула і знову перетворилася на воду, і над чашкою пролився маленький рукотворний дощик.

Вода може «заховати» сіль і цукор. Але якщо у склянку з насиченим солоним розчином опустити нитку, через день-два на ній почнуть рости соляні кристали.

Дозвольте дитині допомагати вам на кухні — різати, розмішувати, молоти, терти на тертці тощо. Вона багато чого дізнається і про продукти, і про те, як рідке перетворюється на тверде, сипке — на в’язке тощо.

Якщо ви з певних причин не хочете або не можете мати домашніх тварин, повісьте восени годівницю для птахів. Це і дасть дитині «матеріал для спостережень», і привчить до відповідальності — пташки на неї сподіваються, якщо вона про них забуде, вони голодуватимуть.

Якщо у вас, як і в нас, немає свого городу, посадіть хоча б цибулину у пляшку або горошини — вони ростуть практично на будь-якому ґрунті. Горошини необхідно спочатку покласти у вологу серветку. Через 1-2 дні з’являться паростки, які можна посадити у скопану землю. Це чудове заняття для малюка.

Ходіть у походи околицями з компасом і картою. Спробуйте намалювати просту карту самі і не забудьте про скарби!

Невичерпне джерело милування — будівництво. У будь-якому віці дитина вбачає тут щось цікаве. Тільки зверніть увагу на те, що ваш «пункт спостереження» повинен знаходитися в безпечному місці. Після цього дитина, швидше за все, захоче пограти в будівництво.

Інші хороші місця для пізнавальних прогулянок — залізничний переїзд зі шлагбаумом або сортувальна станція. Тільки самі будьте уважними та обережними.

Дорожній рух — ще одна «школа життя». У два роки дитина вивчає «Червоний — стій! Жовтий — чекай! А Зелений — іди!» У три вона починає розуміти, що коли зелене світло горить для пішоходів, червоне запалюється для машин. У чотири — захоплюється складною мовою дорожніх знаків. А в п’ять здатна вже на серйозні філософські роздуми.

-    Що означає слово «світлофор»? — запитав мене якось Олексій.

-    «Той, що несе світло»,- відповіла я.

-    А що означає «сема»? — наступне запитання.

-    Яке «сема»? — я сторопіла.

-    Ну семафор!

-    А «сема» — це грецькою — знак. Є навіть така наука семантика — наука про знаки і значення.

І наступні півгодини ми обговорювали різні знакові системи, у тому числі й дорожніх знаків.

Якщо для вас це видається дуже складним, спробуйте поміркувати на моральні теми: чому люди перебігають на червоне світло, якщо це заборонено, чому водії повинні пропускати одне одного на перехрестях і пішоходів на переходах тощо.

Повісьте на стіну карту і звертайтеся до неї за кожної слушної нагоди. Якщо ви читаєте книгу або переглядаєте фільм — подивіться, з якої країни родом автор і в якій країні відбувається дія. Якщо вам надійшов лист з іншого міста — знайдіть на карті це місто. Можна розповісти дитині про те, з яких країн прибули до нас ті або інші продукти. Ще багатьом дітям подобаються плакати з прапорами різних держав.

З історією дитині розібратися значно складніше. Дати уявлення про недавні часи допоможуть розповіді про сімейний родовід із фотограф^ми. Книги і фільми про динозаврів привчають до думки про те, що колись у давнину земля виглядала інакше. Коли 5-6-річна дитина починає цікавитися лицарями або піратами, ви можете пояснити їй, що це «було після динозаврів, але до того, як народився твій дідусь». Спробуйте намалювати «шкалу часу» і відзначити на ній хоч би останні 20 століть.

Тепер ви можете показувати, в якій часовий період жив той або інший персонаж. Якщо виникне необхідність, пояснюйте, що хоробрий лицар не міг скористатися танком, щоб зламати замок свого супротивника, що Робін Гуд не міг сховатися від шерифа на перегоновому автомобілі тощо. Покажіть, в оточенні яких предметів жив улюблений персонаж дитини, як він одягався, на чому їздив, як здобував собі їжу, як писав листи, які читав книги тощо. Тут вам допоможуть енциклопедії, науково-популярні фільми, експозиції музеїв. Але не турбуйтеся, якщо дитина не зрозуміє вашу розповідь або не зацікавиться нею. Ідея, що світ із плином років змінюється кардинально і незворотно, є досить складною. Можливо, дитині ще бракує досвіду, щоб зрозуміти це.

Музеї. Серед дітей Петербурга, наприклад, дуже популярні такі музеї: музей іграшок, музей історії залізничного транспорту, військово-морський музей, артилерійський музей, етнографічний музей, крейсер «Аврора», Петропавловська фортеця (особливо 12 квітня, коли там запускають моделі ракет).

Не забудьте про планетарій і зоопарк!