Дата публикации записи:

22 Ноябрь, 2013 в 13:08

Що робити, якщо дитина займається онанізмом?

Раніше я такого за своєю дитиною не помічала, ніяких шкідливих звичок у хлопчика не було. І раптом мене викликала вчителька (син — першокласник, йому шість із половиною років) і повідомила, що він займається цим прямо на уроці, і попросила вжити заходів. Першим бажанням було — випороти дитину, щоб більше цього не робив, але потім я заспокоїлася і вирішила з кимось порадитися. З подругами говорити не хочу, тому що проблема не така, щоб з усіма ділитися. Розкажіть, як мені поводитися з сином, що йому говорити? І чому виникає онанізм?

Не лякайтеся і не спішіть сварити, а, тим більше, бити дитину. Цим ви не тільки не розв’яжете проблему, а ще й ускладните її. Проявіть терпіння і витримку. Не лякайте сина і не погрожуйте йому: «Будеш цим займатися, зв’яжу тобі руки». Не концентруйте його увагу на проблемі, чим частіше ви говоритимете про звичку, тим більший інтерес у дитини викликатиме його звичка.

З учителькою обов’язково поговоріть ще раз і попросіть не робити вашій дитині зауважень ні при дітях, ні особисто. Хай намагається відволікати малюка, частіше викликати на уроці, приділяє йому більше уваги, буде з ним не такою суворою.

Як завжди, щоб розв’язати проблему, спробуйте з’ясувати причини. Серед причин дитячого онанізму можна виділити такі: дефіцит ласки, уваги з боку батьків. Дитина відчуває себе непотрібною, самотньою, кинутою, наприклад, тоді, коли в сім’ї з’являється друга дитина. Надмірна суворість, дуже жорстке виховання з боку батьків або авторитарний стиль поведінки вчителя (у тому випадку, коли онанізм спостерігається тільки в школі). Емоційне або фізичне перевантаження, переживання конфлікту дитиною, вживання фізичних покарань стосовно дитини.

Перш ніж приймати рішення, як вчинити, вам необхідно зрозуміти, що дитячий онанізм — це спосіб зняття напруження. Тому вам потрібно знайти джерело цієї напруги для дитини.

Подумайте, що саме могло бути причиною виникнення звички у вашому випадку. Ви упевнені, що удома звичка не виявляється ніколи, тоді зверніть увагу на школу.

Поговорити з сином ви можете про те, чи подобається йому в школі, які відносини у нього склалися з однокласниками, як він відчуває, як до нього ставиться вчителька. Якщо ви розумієте, що дитина боїться вчительки або хлопчикові дуже нудно на уроках, ви можете самі відвідати уроки, звернутися по допомогу до шкільного психолога, який буде вам гарним помічником і союзником. Адже саме психолог зможе визначити, як дитина адаптувалася до школи, яке місце вона займає в класному колективі, як вона ставиться до вчительки і в чому саме полягає причина дитячого онанізму.

Переглянути свої виховні підходи теж не завадить. Частіше хваліть дитину, приділяйте синові більше уваги. Спробуйте дати дитині більше самостійності і свободи, можливо, ви загнали його в дуже жорсткі рамки. Стежте за тим, щоб атмосфера у вашій сім’ї була спокійною, доброзичливою і неконфліктною. А ще — віддайте дитину в спортивну секцію, де він зможе дати вихід своїй напрузі.