Дата публикации записи:

30 Ноябрь, 2013 в 14:30

Як знайти підхід до сина-підлітка

Хоча боротьба із залежністю від батьків до цього часу вже подолала найгострішу, пікову фазу, хлопець потребує дистанції, особливо у сфері емоцій та відчуттів. У нього розвивається нагальна потреба кохати і бути коханим, а отже, потреба в інтимному психічному просторі. Для старшого підлітка будь-яке втручання в його особисте життя дорівнює образі.

«Зі мною було так»: розповідає Дмитро, 28 років

Коли мені виповнилося шістнадцять, мама, яку я до того часу вважав своїм найкращим другом, прочитала мій щоденник. Справа ось у чому: їй не подобався один мій старший приятель, з яким я тоді проводив багату часу. Я намагався пояснити їй, що я в нього багато чого навчився і що він чудова людина. Під час однієї з наших сварок мама повідомила, що не розуміє, як дружба з людиною, яка здатна напиватися і чіплятися до людей, може бути цікавою для мене. Сказати, що я був шокований її фразою,- означає — нічого не сказати. Я не розповідав мамі про цей епізод. Я нікому про це не розповідав. Але я написав про це у своєму щоденнику. У той час я мріяв стати журналістом і вів щоденник, щоб звикнути до словесного опису подій.

Я запитав маму: «Ти вважаєш, що читати чужий щоденник — правильно?» Вона відповіла мені, що готова на все, щоб відвадити мене від цього алкоголіка. Я припинив розмови. Тієї ночі я не спав. Я зібрав усі свої щоденники, листи, записки, папери і вранці спалив їх на дворі біля смітника. Я облишив писати. І не вірю людям. З матір’ю відтоді я говорю про що завгодно, але тільки не про те, що мене хвилює, не про моє життя.

Тієї ночі мені хотілося померти, тому що найближча людина, якій я безмежно довіряв, зрадила мене. Я вижив, але, вочевидь, дотепер не оговтався від того удару. У мене багато знайомих, але немає близьких друзів, тому що я ні з ким не ділюся своїми секретами, своїми потаємними думками та почуттями.

Від часу мого одруження минуло два роки. У нас чудова сім’я, але дружина говорить, що я схожий на анфіладу зал.

Доступ до першої зали відчинений всім, до другої — колегам по роботі і приятелям, до третьої — всім знайомим чоловікам, до четвертої — тільки найближчим, до п’ятої — сім’ї, а шоста, сьома, восьма і решта зал (невідомо, скільки їх там ще) нагадує броньований сейф із секретним кодом, який відомий тільки мені. Я і сам страждаю від такої замкненості, але не знаю, як знову навчитися довіряти людям.

Завдання батьків у цей період — зберегти контакт із сином, перетворитися на екстрасенсів, які чутливо сприймають щонайменші зміни атмосфери думок і почуттів. Ви повинні бути постійно готовими до діалогу. Якщо ви відчуваєте, що синові потрібно поспілкуватися з вами, облиште всі справи і вислухайте його, дайте йому зрозуміти, що простір і час належить йому.

Юнакові і так важко, особливо у зв’язку з мовленнєвою проблемою,- у нього багатий лексикон, але в ньому бракує слів, щоб поговорити про тіло. Підказати потрібні слова, що точно відображають сенс і суть переживань молодого чоловіка, не знизити його самооцінки і не применшити віри в себе,- це те, що ми можемо і повинні для нього зробити.

Недаремно дослідження свідчать про те, що депресія юнацьких років найчастіше виявляється у тих, хто розпочинає цей період із заниженою самооцінкою.

«Зі мною було так»: розповідає Володимир

Коли мені виповнилося шістнадцять, я закохався. Сім’я Наталки переїхала, і я втратив спокій першого ж дня, як вона прийшла до нас у клас. Я не їв, не спав, мріяв під час уроків. Жив у якомусь тумані і не знав, що з цим робити. Одного разу я сидів уночі в темряві на кухні. Батько вийшов із кімнати, сів за стіл поряд зі мною і раптом почав розповідати: «Знаєш, Володю, а я в твоєму віці вперше по-

справжньому закохався. Я тоді нікого і нічого не помічав, окрім Людмили. Вона жила в сусідньому під’їзді, і я щоденно вартував у дворі, щоб не проґавити моменту і побачити її. Врятувала мене від божевілля її молодша сестра. Підійшла до мене одного разу і каже: «Ромео, ти довго зітхати будеш? Твоїй Джульєтті ти теж не байдужий, але вона ж не піде до тебе сама знайомитися!» Після цього я відважився запросити Людмилу погуляти. А потім ми ходили в кіно та їли морозиво, і я з буйного божевільного перетворився на нормального щасливого юнака, який знає, що подобається коханій дівчині». Після цієї розповіді я не витримав: «Знаєш, тату, я теж» Після цього батькові до ранку довелося вислуховувати про Наталку. Іноді я соромився щось сказати і він домовляв фразу за мене. Мені стало так легко! Адже тепер на світі я не був наодинці зі своїм коханням. Батько розумів мене і готовий був підтримати. Ми якийсь час зберігали мою закоханість у секреті від мами.

А потім вона обурилася: «Ви вважаєте, що я нічого не бачу, чи що? Самовпевнені панове чоловіки, а «жіночий погляд» на те, що відбувається, вам не стане у пригоді?» Довелося визнати, що стане, оскільки на носі було Восьме березня, а я абсолютно не уявляв, що і як подарувати Наталці. Допомогли батьки. Моя мама знайшла чудові шпильки та обруч для волосся (я весь час захоплювався Наталчиним довгим волоссям), а батько придбав три троянди. І все це я вручив Наталці вранці, дочекавшись її дорогою до школи. Після уроків вона підійшла до мене і подякувала. Сказала, що я дивним чином здогадався, що їй подобається. Потім я запросив її до нас у гості. Ми обоє дещо хвилювалися, і батьки приєдналися до нашої компанії. Ми вчотирьох жартували і сміялися весь вечір. Мама ніби ненароком сказала, що має два квитки до театру на суботу, а вони із батьком піти не зможуть, тому із задоволенням віддадуть ці квитки нам. Наталка дуже любить оперу і була просто в захваті, тим більше що квитки були на прем’єру.

Потім Наталка запросила мене на джазовий концерт.

Отже, незабаром ми стали практично нерозлучними.

І я тільки рік потому дізнався, що батьки половину вихідного дня стояли в черзі, щоб придбати для мене і моєї подруги ці квитки! Загалом, кому як, а мені з батьками пощастило.

Син-старшокласник говорить нам: «Я знаю — у мене є, що запропонувати людям; я хочу і готовий постояти за себе». Якщо він почує від нас у відповідь: «Твої почуття зрозумілі і їх поважають», тоді і тільки тоді відбудеться повноцінний діалог, а згодом може відбутися передавання традицій та цінностей.

Ідеальною сім’єю для підлітка (утім, і для дитини, і для дорослого) є така сім’я, в якій кожен може ризикнути спілкуватися з іншими і залишатися при цьому самим собою, не граючи ту або іншу роль залежно від обставин.