Дата публикации записи:

21 Ноябрь, 2013 в 14:00

Як правильно виховувати близнюків?

У мене народилися близнюки, хлопчики, зараз їм п’ять місяців. Я начиталася різної літератури про виховання близнюків й остаточно заплуталася. В одних книгах пишуть, що їх треба виховувати однаково, дуже не розділяючи. А в інших джерелах я прочитала, що у дітей усе повинно бути різне — і одяг, і іграшки, і підхід повинен бути до кожного особливий, інакше не вийде виховати в них індивідуальність. Підкажіть, який все ж таки підхід у вихованні близнюків вважається правильним?

Швидше за все, ніяких суперечностей у літературі ви не виявили, просто йшлося про різне. Насправді, близнюки дуже болісно переживають розлуку один з одним, тому й не рекомендується розлучати їх надовго, оселяти у різних кімнатах чи ділити між батьками, коли під час розлучення матері віддають одну дитину, а батькові — іншу.

виховувати близнюківЩо ж до виховання індивідуальності, то в тому й полягає основна складність, щоб виховати двох дітей, які постійно перебувають разом, унікальними та індивідуальними. Уявіть, що вам постійно доводиться бачити своє відображення. Причому не лише бачити, але й постійно спілкуватися з ним, жити, враховувати його інтереси. От і ваші малюки, навіть ще не народившись, уже були разом. Вони дуже рано починають розуміти, що таке «ми», а от осмислення поняття «я» приходить до них значно пізніше, ніж до інших дітей.

Як же розвивати у двійнят індивідуальність? Заохочуйте будь-які її прояви у дитини. Хоче малюк гратися іграшкою, не такою, як грається брат? Молодець. Хоче одягтися інакше? Добре. І ваша батьківська увага повинна розподілятися між дітьми, тобто не завжди ви повинні приділяти час обом дітям одночасно. Наприклад, сьогодні мама гуляє з Дмитриком, а тато — з Петриком. Увечері тато читає Дмитрикові, а мама співає колискову Петрикові. Найчастіше завданням батьків є емоційне зближення дітей, встановлення між ними приязних відносин. А в сім’ях, де ростуть близнюки, завдання часто буває зовсім іншим — необхідно виховати дітей в любові одне до одного, але при цьому так, щоб не втрачалася їхня індивідуальність.

Важлива чіткість і послідовність батьківської позиції. Ви повинні розуміти, що можете виділяти окремі риси, які вирізняють дітей, але ці риси не повинні бути негативними. Приміром, Дмитрик у нас — меткий, а от Петрик — старанний, але не «копуха». Тобто, підкреслюючи відмінності дітей, ви повинні знаходити в них позитивні, а не негативні риси.