Дата публикации записи:

28 Ноябрь, 2013 в 11:21

Як спілкуватись з хлопчиком цього віку

Від раннього дитинства діти своєю поведінкою демонструють нам ті засоби, за допомогою яких вони сприймають світ, і підказують нам ту мову, якою з ними найлегше спілкуватися. Не тільки наші діти, але й усі ми, дорослі, відрізняємося способами сприйняття навколишнього світу. Якщо ми найбільшу частину інформації вважаємо за краще отримувати та аналізувати за допомогою зору — отже, ми візуали; якщо ми вважаємо за краще сприймати інформацію на слух — це означає, що ми аудіали; або ми кінестети, оскільки інформація засвоюється нами краще, якщо ми намагаємося пов’язати її з тактильними та руховими відчуттями. Аналогічно, як і з типами темпераментів, нам притаманні всі три різновиди сприйняття світу тією або іншою мірою, але один із них є провідним.

Діти-візуали повинні все бачити. Якщо ви читаєте їм казку, то вони краще сприймуть її зміст, якщо книжка містить картинки. Коли ж вони навчаться читати, то будуть безмежно щасливими. До речі, вони, як правило, вчаться читати раніше за своїх однолітків. Їм дуже подобаються виставки та музеї, вони готові довго роздивлятися все навколо. Похід до дитячого садочка, що знаходиться на відстані 300 метрів від будинку, триватиме у вас півгодини, оскільки ваш синочок буде застигати на місці, роздивляючись жучка, що переповзає доріжку, прим’яту травичку та пушинки кульбаби. До того ж він спотикатиметься і падатиме на рівному місці, оскільки рідко дивиться собі під ноги: навкруги стільки всього цікавого, на що варто подивитися! Він постійно показуватиме вам що-небудь зі словами «мамо, дивися!» Якщо він побачить на вулиці людину в яскравому одязі, а особливо в блискучому і такому, що тріпотить на вітрі, він побіжить слідком, і вам доведеться докласти певних зусиль, щоб повернути його. Усе, що має яскравий колір, буде для нього синонімом «красиво».

Разом із моїм сином відвідувала молодшу групу дитячого садочка дивовижна дівчинка, батьки якої вважали за краще з нею не сперечатися з приводу вбрання. Вона могла з’явитися до садочка в червоній спідниці, зеленій футболці, оранжевому жилеті, синіх панчохах та жовтих туфлях, а батьки щиро вважали, що одягнена вона дуже красиво. Батьки, хоч і не сперечалися, але турбувалися, і тому їм вдалося знайти розв’язання проблеми. Вони ненавмисно демонстрували дівчинці гами кольорів, що поєднуються, використовуючи те, що вона сама помічала і що їй дуже подобалося. Експонатами і взірцями смаку були елегантно та зі смаком одягнена жінка на вулиці, а також осіннє листя, що змінює свій колір. Крім цього вони віддали дитину до гуртка малювання, добре, що всі діти люблять малювати, і вона не була винятком із цього правила. У результаті до наступного року в дитячому садочку дівчинка не втратила любові до яскравих кольорів, але навчилася знаходити менш кричущі поєднання в одязі.

Діти, які реагують переважно на зорове сприйняття, часто сприймають людей і простір крізь призму колірного спектра. Людина, яка налякала їх, буде забарвленою в чорний колір; сердита — у червоний; радісна і весела — у жовтий або оранжевий; та, що із задоволенням грається з ними,- у зелений, а та, що їх навчає, читає їм книжки, розповідає різні казки та історії або просто проводить із ними цікаві бесіди,- у синій або фіолетовий.

Дуже часто у відповідь на ваші запитання діти-візуали відповідатимуть вам такими фразами: «Ясно», «Бачу» тощо. Якщо ви хочете, щоб діти «почули» вас, намагайтеся говорити спільною мовою. Їм важко буде зрозуміти таку фразу, як: «У нас із тобою сьогодні не дуже добра ситуація». А ось якщо ви скажете: «Подивися, у нас із тобою сьогодні якась неясна, розмита картинка», то дитина зрозуміє вас із півслова. Якщо хочете похвалити її, можете сказати: «Яка яскрава ідея!» Загалом, намагайтеся використовувати більше слів із зоровим забарвленням — і побачите самі, як поліпшуватиметься ваше взаєморозуміння.

Дитина-аудіал вважає за краще більше чути, ніж бачити. Навряд чи вона стане прагнути до раннього самостійного читання, оскільки слухати казки набагато цікавіше, ніж їх читати. Їй будуть цікавими «озвучені» книжки, що з’явилися нещодавно, в яких, наприклад, намальовані тварини, а поряд із кожною твариною є кнопка. Натисніть її — і почуєте, як «розмовляє» та або інша тварина. Іграшкові музичні інструменти — радість для такого малюка. Наші сусіди по дачі довго не могли зрозуміти, що за божевільні люди із сусідньої ділянки прибивають щось о 22.30. Коли вони вийшли на веранду, де, на їхню думку, вже декілька годин спав їх обожнюваний півторарічний онук, то на них чекало дивовижне видовище. Внук стояв у своєму ліжечку та із задоволенням стукав по стіні тільки-но подарованим важким та напрочуд міцним брязкальцем. Він стукав, потім декілька секунд насолоджувався гуркотом і повторював знову. Обличчя його випромінювало справжню насолоду. Аудіали реагують не тільки на те, що ви їм говорите, але і як ви говорите. Вони відчувають щонайменші зміни інтонації, її нюанси. Вони з радістю слухають музику. Вони захоплюються людьми, які мають мелодійні та ритмічні голоси. Маленька мишка із «Сказки о глупом мишонке» була абсолютним аудіалом, тому і змінювала няньок одну за одною. Тітка Коняка не подобалася їй через дуже гучний голос. Тітка Щука — через дуже тихий. Тітка Хрюша — через дуже грубий. І лише мелодійне муркотання тітки Кішки цілком задовольнило вередливе мишеня-аудіала.

Отже, не дивуйтеся, якщо ваш обожнюваний малюк плакатиме в той час, коли ви вирішите заспівати йому колисанку. Можливо, йому, власникові тонкого та «абсолютного» музичного слуху, не подобається ваш голос. Цілком можливо, що ваш син може назвати «дуже гучною тіткою» товсту пані, яка вмоститься поруч із вами на сидінні в автобусі, навіть, якщо вона не вимовить жодного слова упродовж усієї поїздки. Для нього люди «звучать». Одні звучать приємно, а інші — ні, і таких людей малюк намагається уникати. Усе відбувається на зразок епізоду із оповідань про «Ходжу Насреддіна», де до годування печінкою кіт видавав звуки неприємні, а після — мелодійні.

Не дивуйтеся, якщо ваш син, розмовляючи з вами та відчуваючи ваше нерозуміння, абсолютно, на ваш погляд, необ-ґрунтовано, заявить: «Ти мене зовсім не чуєш!» — або зовсім обуриться і вимагатиме: «Не кричи на мене!» — після того, як ви висловите своє несхвалення тихим голосом, але з напруженою негативною інтонацією. Для вашої дитини така інтонація є рівносильною тому, що ви на неї накричали,- такими є особливості її сприйняття. Коли ваш малюк звертається до вас з якоюсь надзвичайно серйозною для нього проблемою і від хвилювання не може навіть говорити, достатньо вам буде сказати: «Я тебе уважно слухаю!» — як він заспокоїться, і це наполовину розв’яже його проблему.

Кумедно було бачити роботу одного тренера з джіу-джитсу, яскраво вираженого аудіала, який звертався до своїх учнів із такими словами: «Давайте ми посилимо гучність цього руху!» або «Надайте гармонії вашому тілу!» Він же міг оцінити помилку у виконанні вправи або прийому таким чином: «Ти що це сьогодні фальшивиш? Повтори ще раз!» Природно, що діти-аудіали досягали під його керівництвом значних успіхів, оскільки він, сам про це не підозрюючи, говорив із ними їхньою мовою.

Якщо ваша дитина належить до цієї групи — опановуйте «есперанто» з опорою на звуковий ряд, і вам відплатиться у стократ.

Діти-кінестети потребують того, щоб усе відчути. Придбайте велику кількість зошитів, оскільки вони намагатимуться все замалювати, а пізніше — і записати. Вони запам’ятовують не очима і не вухами, їм у першу чергу потрібен дотик до паперу. Дітей-кінестетів бажано оточити атмосферою затишку, оскільки вони болісно реагують на його відсутність. Їм буде важко заснути на невипрасуваних простирадлах, оскільки вони відчувають кожну складку і кожну шорсткість. Похід до музею із сином, що належить до цієї групи, може перетворитися для вас на справжнє випробування. І не тільки для вас, але й для музейних доглядачів. В усіх нормальні діти, а вашій необхідно всього торкатися, усе мацати. Вона сприймає світ через відчуття. Для неї дуже важливим є дотик.

Один хлопчик у дитячому садку постійно скаржився своїм вихователькам, що в нього постійно щось болить: то рука, то нога, то спина, то голова. Коли вони розповіли про ці «проблеми зі здоров’ям» батькам дитини, ті розвеселилися і порадили злегка погладити те місце, яке, за словами їхнього малюка, «болить», і запевнити його, що все минеться зараз же від чарівного дотику. Виховательки скористалися порадою, і хлопчик миттєво «одужав».

Для кінестетів важливим є фізичний контакт. Їм необхідно, щоб батьки пестили та цілували їх, притискали до себе, якомога більше тримали на руках. Тоді вони відчувають усю повноту життя, м’якість і тепло світу. Така дитина, маючи справу із серйозною проблемою і намагаючись її розв’язати, відмовиться від вашої допомоги зі словами «не чіпай мене!» навіть у тому разі, коли ви всього лише поцікавились, що з нею відбувається, зовсім не маючи наміру до неї торкатися. Коли найкращий друг у дитячому садочку раптом відмовиться гратися з вашим сином і поведеться цілком не дружньо, ваш син охарактеризує ситуацію так: «це дуже боляче», хоча про фізичний біль мови не може бути, адже не було ані бійки, ані жодної іншої фізичної сутички. Про загадку або задачку, яка не хоче розв’язуватися, він неодмінно скаже не «складна», а «важка». Якщо у вас виникла необхідність обговорити з дитиною проблему, можна сказати: «Виникла відчутна складність у наших взаєминах» або «Я хочу звернути увагу в нашій розмові на твою поведінку». Такий підхід полегшить вам бесіду, оскільки дитина швидше відгукнеться на співзвучні їй словосполучення, тим більше в складній або неприємній для себе ситуації.