Дата публикации записи:

22 Ноябрь, 2013 в 13:56

Ігри для дітей старшого дошкільного віку (4-6 років)

«Циркові конячки». «Дресирувальник» дає «конячкам» різні завдання:

  •  пробігти в спокійному темпі по рівній доріжці, високо піднімаючи коліна;
  •  пробігти, закидаючи ноги назад, намагаючись торкнутися сідниць;
  •  пробігти, переступаючи на бігу лінії, накреслені на відстані 1,5-2 м;
  •  бігти, переступаючи через палиці, рейки, покладені на землю або розміщені на висоті 15-2 см;
  •  пробігти змійкою між розставленими в ряд кеглями, тримаючи на витягнутій руці м’ячик, кульку;
  •  пробігти по колоді, тримаючи на голові мішечок із піском, невелику фанерку, кубик;
  •  стрибати, просуваючись уперед, перестрибуючи при цьому через лінію завдовжки 4-5 м на одній нозі (на правій і лівій по черзі);
  •  стрибати, просуваючись уперед (на відстань 5-6 м), із затиснутим між ніг предметом (мішечком із піском, кілечком, дерев’яним бруском та ін.);
  •  перестрибувати на обох ногах через рейки, встановлені на дерев’яних чурбачках заввишки 3-25 см (відстань між рейками 1 м);
  •  стрибати на одній (правій, лівій) нозі (хто далі);
  •  розбігтися, схопитися на колоду і зістрибнути з неї на протилежний бік;
  •  із колоди зістрибнути в кружок, намальований на землі. Можна стрибати в декілька кружків, намальованих на різній відстані від колоди;
  •  перестрибнути через колоду, спираючись руками;
  •  стрибати на обох ногах, просуваючись уперед, по колоді діаметром 2-3 см;
  •  стрибати по колоді, що лежить на землі, на одній нозі, просуваючись уперед. Носок ноги при цьому злегка повертати всередину;
  •  розбігтися і стрибнути до ями з піском (хто далі);
  •  розбігтися і стрибнути через мотузок, підвішений на стійки (хто вище). (Приземлення обов’язково до ями з піском, тирсою тощо.)

«Хто зробить менше кроків». Відміряйте відстань 5-6 м і біжіть разом із дитиною, намагаючись робити якомога довші кроки. (Зрозуміло, вам доведеться трохи підіграти малюкові.)

«Ловішки-перебіжки». Намалюйте на майданчику дві лінії на відстані 5-6 м одна від одної. На середині, між двома лініями, знаходиться ловішка. Після слів: «Раз, два, три — лови!» — діти перебігають на протилежний бік майданчика, а ловішка ловить їх. Гравець, до якого ловішка зуміє доторкнутися, перш ніж той перетне межу, вважається спійманим і відходить убік.

«Ловішки з м’ячем». Гра проводится так само, як і попередня, але ловішка повинен квацнути тих, хто тікають м’ячем.

«Ловішки із присіданням». У цій грі не можна ловити того, хто встиг сісти.

«Ловішки на одній нозі». Ловішка не може ловити дитину, яка зупинилася на одній нозі, обхопивши коліно другої обома руками.

«Стрибки з поворотом». Ви з дитиною стаєте біля лінії, накресленої на землі, і починаєте підстрибувати на обох ногах. На ляскання або інший сигнал ви разом стрибаєте через лінію з поворотом на стрибку. Важливо, щоб дитина встигла зробити стрибок точно за сигналом.

«Змійка». На землі креслиться лінія завдовжки 5-6 м. Ви з дитиною повинні стрибати на обох ногах, просуваючись уперед, перестрибуючи при цьому лінію справа наліво і зліва направо (зиґзаґом).

«Тренування футболіста». Підстрибуючи на одній нозі, підошвою другої котити м’яч уперед, назад, у сторони. Виконуйте те саме, але повертаючись ліворуч, праворуч і довкруги.

  • Жонглювати м’ячем, підбиваючи його підйомом ноги.
  • Спробувати підбивати м’яч стегном (нога зігнута, спершу м’яч підкидається руками).
  • Збий кеглю. У коло ставиться кегля. Дитина прокочує м’яч лівою і правою ногою, намагаючись потрапити ним у кеглю зручним способом із відстані 2-3 м.
  •  Прокоти м’яч у ворота. Діти прокочують м’яч одне одному по прямій між двома прапорцями.
  •  М’яч під планкою (шнуром). На ігровому майданчику встановлюється на стійках планка (або натягається шнур) на висоті 4-5 см, на відстані 3-6 м від неї по обидві сторони проводяться лінії. Гравці по черзі ударом ноги кидають м’яч таким чином, щоб він прокотився під планкою і не викотився за межі протилежної лінії.
  •  Перекинь м’яч через планку (шнур). Підбиваючи м’яч знизу, дитина повинна намагатися перекинути м’яч через планку, підведену над рівнем землі спершу на 2-3 см, згодом на 5-6 і навіть 1 см.
  •  Перебігти з м’ячем на протилежний бік майданчика. Дитина веде м’яч бігом на протилежний бік майданчика, злегка підштовхуючи його то правою, то лівою ногою так, щоб він не відкочувався далеко.
  •  Пробігти змійкою. Дитина проводить м’яч бігом, оббігаючи розставлені на одній лінії предмети — куби, кеглі, жердини.
  •  Пас. Стоячи навпроти, ви з дитиною передаєте м’яч одне одному, прокотивши його по землі ударом ноги. Якщо гравців більше, вони стають у коло. М’яч можна передавати тому, хто стоїть навпроти, або сусідові по колу.
  •  Ударом внутрішнього боку стопи («щічкою») спрямувати м’яч в сітку або стінку.
  •  Зупинити м’яч, що відскочив від стіни, і знову вдарити по ньому «щічкою» (відстань до стіни 3-4 м). Повторювати цю дію багаторазово.
  •  Повторювати удари «щічкою», не зупиняючи м’яч, що відскочив від стіни.
  •  Виконувати ці самі вправи, посилаючи м’яч ударом «щічкою» не в стіну, а партнерові по грі.
  •  Повправлятися в ударі по м’ячу внутрішньою частиною підйому ноги. Під час подачі м’яча в задуманому напрямку необхідно враховувати, що влучність удару залежить і від напрямку розгону. Під час удару по м’ячу носок ноги повинен бути відтягнутий вниз (навскіс до напрямку удару), а гомілковостопна частина — не рухатися.
  •  Для того, щоб навчитися потрапляти з розгону по м’ячу, необхідно спершу повправлятися: підбігаючи до м’яча навскоси і по дузі, замахуватися, але не вдаряти по ньому ногою, а тільки перевіряючи набуте положення. Тільки після цього можна виконувати удар (подати м’яч товаришеві, в ціль, у ворота тощо).
  •  Спробувати зупиняти м’яч, що котиться, внутрішнім боком стопи і підошвою, а потім — і той, що летить.

«Тренування тенісиста». Із кубиків і невеликої дощечки побудувати гірку. Дитина скочує по горі м’ячик від настільного тенісу, біжить за ним навздогін і передає вам.

Із дощечок або каміння побудувати «ворота». Стати на відстані

2-3 м і намагатися закотити м’ячик у ворота.

Ви з дитиною стаєте на відстані 1-2 м від шведської стінки і по черзі намагаєтеся влучити м’ячиком у «віконця» в стінці. Можна спробувати перекидатися м’ячиком через стінку.

Дитина кладе м’ячик на середину ракетки і намагається якомога довше утримувати його. Варіанти: утримати м’ячик, доки ви порахуєте до 5-6 і більше; запропонувати покласти м’ячик на ракетку і пройти з нею до межі на відстані 2-3 м.

«Злови кульку на ракетку». Дитина сам підкидає кульку вгору ракеткою і намагається зловити її на ракетку. Потім намагається відбити кульку вгору декілька разів поспіль.

Ви кидаєте кульку, а дитина ловить її та намагається втримати на ракетці. Кидати можна різними способами: зверху, прямо на ракетку, з відстані (2 м), із відскоком від підлоги.

Ви стаєте по обидва боки столу на відстані приблизно одного кроку. Дитина кидає кульку, щоб вона відскочила, вдарившись об стіл. Ви ловите її, посилаєте назад. Кидати можна рукою, а відбивати — ракеткою, і навпаки.

Дитина тримає у кожній руці по ракетці, на одній лежить кулька. Зближуючи ракетки, вона нахиляє ту, на якій знаходиться кулька, скочує її на другу. Перекочувати кульку з ракетки на ракетку необхідно декілька разів поспіль.

Дитина стає обличчям до стіни на відстані 1,5-2 м від неї. У правій руці вона тримає ракетку, в лівій — кульку. М’яко згинаючи ноги, кидає кульку в стінку рукою, а ловить ракеткою, намагаючись не дати їй скотитися.

Варіант: дитина вдаряє кулькою об стіну трохи сильніше, дозволяє їй, відскочивши від стіни, ударитися об підлогу, і тільки тоді ловить ракеткою.

«Веселий бадмінтон». Ці вправи допоможуть дитині навчитися користуватися ракеткою і воланом.

Без ракетки: підкидати волан і ловити його спочатку обома руками, потім однією. Перекидати волан із руки в руку.

Підбивати волан ракеткою (коли дитина добре опанує цю вправу, запропонуйте їй перекладати ракетку з руки в руку, повертати її та відбивати волан то одним, то другим боком).

Ви кидаєте волан рукою, а дитина відбиває його ракеткою.

Дитина стає на відстані 5-6 м від щита, підкидає волан рукою і б’є по ньому ракеткою, намагаючись потрапити воланом у щит.

«Тренування хокеїста» (узимку на сніжному майданчику.) Станьте одне напроти одного на відстані 2-3 м. Несильними плавними рухами перекидайте шайбу таким чином, щоб вона ковзала по снігу і потрапляла на ключку до партнера.

Розставте в лінію або по колу декілька кубиків або кеглів. Ведучи шайбу, потрібно бігти між ними змійкою в один або в інший бік.

Спробуйте забивати шайбу у ворота з відстані 6-8 м.

Спробуйте збити шайбою кеглю з відстані 3-4 м.

Один із гравців подає передачу іншому, останній забиває шайбу у ворота (на відстані 3-4 м).

«Кільцекид». Для гри потребується дерев’яна підставка із вбитими в неї кілочками і кільця, які накидаються на кілочки. Підставка може бути у формі щита або хрестовини розміром 1 х 1 м. Кілочки заввишки 25 см встановлюються по краях (на кінцях щаблини) і в центрі. Кільця (діаметром 2 см) можуть бути пластмасовими, вирізаними

з фанери, у кількості 8-1 штук. Підставка (кільцекид) встановлюється на рівному майданчику або на веранді. Гравці домовляються, по скільки кілець кидатиме кожний, стають у порядку черговості за першу лінію і накидають кільця на кілочки. Кільця кидають із відстані 1,5-3 м залежно від уміння гравців. Кільцекиди можуть бути

і настільними, значно менші за розмірами, для гри в негожу погоду в приміщенні.

«Серсо». Гравці стають одне проти одного на відстані 4-5 м. В одного в руках паличка і 4-5 кілець — дерев’яних або пластмасових (діаметром 2 см), у другого — тільки паличка. Дитина за допомогою палички підкидає кільця одне за одним, ви ловите їх на паличку. Якщо дитині складно одразу підкидати і ловити кільця за допомогою палички, можна спочатку підкидати їх рукою.

«Бабки». Старовинна народна гра «бабки» заснована на влученні в ціль. Раніше для цієї гри використовували надкопитні суглоби ніг домашніх тварин — бабки. Звідси і походить назва гри, яка збереглася дотепер. На сьогодні є у продажу дерев’яні бабки і битки. Гравці розподіляють бабки і битки порівну. Свої бабки вони встановлюють на одній лінії (через 5 см), м бабками одного і другого гравців є невелика відстань. На відстані 3 м від першої лінії креслять другу, з якої діти по черзі вибивають бабки. Виграє той, хто виб’є свої бабки першим.

Можна запропонувати й інший варіант гри. Усі бабки встановлюються поряд, і гравцям дається завдання вибити якомога більше бабок певною кількістю біт.

«Городки». Городки — старовинна народна гра, вона доступна і старшим дошкільникам. Для гри потрібні палки-битки і містечка.

Для дітей битки повинні бути 5-7 см, городки — 12-2 см, перетин городка — 4-5 см. На землі креслять квадрат, сторони якого 1-1,5 м,— це «місто». На відстані 6-8 м від міста проводять лінію (кон), з якої гравці починають кидати битки . Городки у вигляді різних фігур розтавляють на лицьовій лінії міста.

Кожен гравець одержує дві битки і кидає їх одну за одною, намагаючись вибити городки з міста. На початку гри битки кидають із кону, а потім, коли з фігури виб’ють хоч би один городок, гравці підходять ближче і кидають битки з напівкону (з відстані 3-4 м). Після того, як будуть вибиті всі городки фігури, ставиться нова фігура.

За правилами спортивної гри дотримується певна кількість і порядок фігур. У грі дошкільників це не має значення. Про кількість фігур діти домовляються перед грою (їх може бути три-чотири). Найцікавіші такі фігури: колодязь, літак, гармата, огорожа, рак, козел, бочка. Виграє той, хто виб’є городки всіх фігур, зробивши меншу кількість кидань биток. Дітям 6-7 років не рекомендується грати більше ніж дві-три партії поспіль.

Дітям потрібно показати способи кидань битки. Під час кидання битки гравці стають за лінію кону обличчям до міста. Кидаючи правою рукою, ліву ногу ставлять попереду, праву — на крок ззаду, носком назовні. Під час замаху вага тіла переноситься на праву ногу. Разом із кидком битки відбувається випад лівою ногою вперед, вага тіла переноситься на ліву ногу. При цьому тулуб енергійно повертається в ліву сторону. Кидати битку необхідно плавно, додаючи їй повільного обертального руху.

Під час облаштування майданчика для гри в городки слід ураховувати, що місце для гри повинне бути розташоване осторонь від інших ігрових майданчиків. Стежте, щоб у момент кидання ніхто не стояв позаду майданчика на відстані щонайменше трьох метрів від нього.